Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно звучить думка про совість, яка навіть серед протоколів, звітів і офіційного мовчання не дає забути про головне. Є над чим замислитися кожному, хто приймає рішення від імені народу.
Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
Пристрасний, чуттєвий вірш — вітер тут стає метафорою нестримного бажання і туги за коханою людиною. Дуже вдалий образ у першому рядку — ототожнення вітру з власним бажанням одразу задає тон усьому тексту: природна стихія стає дзеркалом внутрішнього стану ліричного героя.
Ліричний текст пісні про давнє кохання і незворотність часу. Приспів легко запам'ятовується -- повторення «Ти пригадай...» працює як класична пісенна формула. Цікаво було б почути мелодію пісні або взагалі ідеально якби хтось наспівав, або автор ;)
Гарно побудований на антитезах: «жити зараз, не потім», «діяти, а не хотіти», «даючи -- вдихати» -- ці протиставлення формують життєву філософію активного, вдячного проживання дня, без відкладання щастя на потім.
Складний, філософський вірш з виразною критикою тих, хто виносить вироки чи судження без совісті, підмінюючи правду «вигідними байками». Цікавий контраст на початку: колишнє «перо», що писало «повісті... по совісті», протиставлене сучасному письму заради вигоди...
Гостра, гнівна і правдива поезія і критика конкретна й адресна: не абстрактна влада винна, а саме командування. Фінальна строфа з застереженням «не за всіх військових» — важливий і потрібний нюанс, який пом'якшує категоричність і додає справедливості тексту.
Гарна ідея показати, що "справжнє" дзеркало показує не зовнішність, а прожите життя: любов, втому, зради, радість. Це працює як цілісний образ книги пам'яті.
Атмосферний і зворушливий вірш. Образ бджолиної матки, покинутої роєм напризволяще, -- сильна метафора, і фінальний перехід до людського суспільства та зміни «божків» при владі логічно й плавно випливає з природної картини. І фінал звучить мудро, а не гірко -- це радше спостереження про природний плин влади і часу, ніж крик відчаю.
Легка, весела дитяча лічилка-примовка – приємний контраст після попередніх серйозних віршів! Дуже вдало звучить: чіткий ритм, коротенькі рядки з парною римою, які легко запам'ятовуються. Гарний вірш для дітей! 🐱
Вірш починаєте з внутрішньої критики (влада), потім переходите до зовнішньої агресії, а завершуєте релігійним висновком про свідків Єгови (які, до речі, відомі своєю позицією проти будь-якої війни та державної влади загалом - це ще один шар, який на мою думку усе плутає. То винен у стражданні - "свині при владі" чи ракети сусідки, чи взагалі не берімо у руки зброю як єговісти? Радий буду почути ваш коментар. Дякую!
Дуже сильний і щирий вірш. Особливо влучні образи: «жито, що заповідало жити», «День перевірки: хто – насправді – хто» і фінальний рядок про «нуль», щоб діти мали «сто» – влучає прямо в серце. Прикметно, що вірш не лише про труднощі, а й про єдність і надію: «Незалежність – то не день, а шанс» звучить як справжній підсумок.
Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обурення несправедливістю.
Сильний вірш, що звучить як гімн стійкості та незламності українського духу. Фінальна обіцянка «чисту всю правду розкажем усім» - про відповідальність перед історією та майбутніми поколіннями. Це про те, що наша жертва не була марною.
Ви ніби зібрали весь біль від війни, бюрократії та розчарувань і переплавили його на чисту волю. Поезія людини, яка не просто виживає, а бере на себе відповідальність за свій шлях.
Ворог намагався знищити не лише зброєю, а й холодом, роблячи життя цивільного населення нестерпним. Але вірш не залишає читача у безвиході. Ключовий злам відбувається у рядках: «Тільки київ'яни не скорились! Ні!». Це маніфест сили духу. У фіналі вірша - це прекрасна, світла візія майбутнього
Цей вірш звучить як потужний емоційний вибух, як праведний гнів, накопичений через довге споглядання несправедливості. Це вже не розгубленість чи тиха печаль, це прямий виклик і пророцтво відплати.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('