Так, маєте рацію, що справжня людяність у малих речах, які вимагають великої внутрішньої роботи. А ще людяність - це свідомий вибір простоти, доброти і підтримки в складному світі.
У кожному рядку — мудрість про прості речі: прогулянка з дітьми, запах хвої, усмішка, щоденна турбота. Це не просто поезія — це нагадування, що щастя не приходить ззовні, його творимо ми самі.
Ангел Мрій, як символ надії та світла, спускається на землю, але стикається з реальністю, де люди загублені, зневірені, живуть у страху, звичці і болю. Кожна сцена — це окремий штрих до картини суспільства, яке втратило чутливість і забуло, що таке істина, співчуття, віра. Вірш змушує замислитися, чи здатні ми побачити Ангела Мрій у собі, чи вже ні. Дуже сильний, глибокий і болісно актуальний текст.
Цей вірш — болісне нагадування про те, як раптово і жорстоко війна змінює життя. Кожна строфа — як удар, що передає страх, втрати, біль і безсилля перед навалою. Відчувається щирий крик душі, яка просить сили витримати все це. Дуже сильний і емоційний текст.
Кожна строфа розкриває нову грань значення мови для нації. Особливо вдала метафора мови як зброї - "колюча на своєму вістрі", "свистить в повітрі". Це відображає реальність, де українська мова стала полем битви за державність.
Ключова думка: Україна - це "рідний храм", тобто священне місце, що вимагає відповідального ставлення. Фінал категоричний: "стверджувати буду" - це не прохання, а рішуче твердження особистої позиції захисника України.
Фінал залишає відкритим питання "як жити далі?" - справжня дилема кожного творця перед критикою. Але у поезії є відповідь: продовжувати писати вірші, перетворюючи біль на творчість.
Так, справжня близькість можлива лише "Коли Життям наповнивсь кожен сам". Єднання - це не злиття двох половинок, а співпраця двох цілісних особистостей. Особливо красива метафора "вміють танцювати під дощем" у фіналі - про вміння разом долати труднощі
На відміну від частого сприйняття осені як сумної пори, ви розкриваєте її як час душевного тепла. Образи багаті та чуттєві: "килими з листків", "ароматний чай", "теплий ніжний плед", "усмішки малі". Ловімо осінні миті для збереження їх до наступного року!
Центральна ідея: справжнє кохання - це розчинення окремих особистостей у єдності. "Мене нема, бо я - лиш там, де Ми" - мабуть ключовий рядок про втрату індивідуальності заради вищої гармонії.
Ви майстерно створили образ тих, хто "знає життя на смак" через близькість до загибелі. Але як може бути інакше, коли від твоїх дій залежить життя побратима і зрештою існування твоєї держави
Глибокий алегоричний вірш про кармічну справедливість і моральне покарання. Вміло описали "бенкет долі", де людина змушена "скуштувати" наслідки своїх вчинків. Ех, якби ж вже сьогодні на рашці скуштували наслідки того, що нині ними зроблено в Україні....
Звісно, що забрали Можете через Коллаборатор і ніхто активні лінки не забиратиме - у новинах сайту, якщо проза, у каталозі "Поезія та проза", якщо це буде як вірш
Вірш відображає оптимістичні настрої періоду до повномасштабної війни, коли здавалося, що найважче позаду. Тепер ці побажання звучать особливо пронизливо.
"Незалежність легко не дається" - звісно, свобода вимагає постійної боротьби. Але ж не хочеться, щоб так було. Вже занадто багато страждань ми пережили...
Вірш відображає настрої воєнного часу, коли право України на існування доводиться з автоматом у руках. Це поетичний маніфест непохитної віри в українську перемогу.
А й справді - буває відчуття, що наш прапор не створений людиною, а народжений самою природою України. Золоте збіжжя і синє небо - це органічна частина української землі.
Так подекуди маємо прикрі приклади, коли насолоджується "росою сріблястою", а хтось "потопає у своїй крові". Це болісне усвідомлення розколотості реальності.
Звісно, тільки побачивши війну на власні очі можна зрозуміти ціну свободи і гідно оцінити героїзм воїнів. "Ти ж не знаєш свободи ціни" - ключовий докір тим, хто судить з безпечної відстані.
Особливо пронизливий рядок "А кожен з них мав і по нині жити" - про обірване життя героїв. Вірш підкреслює, що Майдан - не завершений епізод історії, а жива пам'ять, що формує сучасність України.
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('