Впускаючи тебе під свою шкіру... Я набуваю нових рис життя... І чи то спогадом чи дрібним самим ділом... Малюю впевненість у твоїм серці я... Зі мною не ілюзію творити... Зі мною дихати життям тут поміж трав... Зі мною не небес тобі хотіти... А на землі творити майбуття... Бо разом будням зовсім іншим бути... Бо лиш тоді щедрить тобі життя, коли без маски маєш з ким творити... Коли здійснилось щире прийняття... Як простір спільний стане благодатним... Незліченим підніметься врожай... І простір стане для Життя придатний... Коли Життям наповнивсь кожен сам! І лиш тоді єднання вдвох є мудрим... Щасливим, радісним і водночас простим... Там в спільності не вносять холод будні... Там вміють танцювати під дощем!..
Так, справжня близькість можлива лише "Коли Життям наповнивсь кожен сам". Єднання - це не злиття двох половинок, а співпраця двох цілісних особистостей. Особливо красива метафора "вміють танцювати під дощем" у фіналі - про вміння разом долати труднощі
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
