Пані Наталю, щось молитви я у вашій публікації не бачу. Там було відео чи текст. Якщо відео, дайте мені лінк, я опублікую його. Якщо текст - значить ви просто не вставили його до форми...
Мені не зрозумілий основний посил вірша, але я щиро дякую за увагу до творчості поетів сайту, зокрема до моєї землячки пані Ірини. Успіхів та творчої наснаги...
Це правда. Путін у брехні перевершив, здаєтьсья, усіх разом узятих діячів колишнього радсоюзу. Перефразовуючи один відомий вислів: коли трохи кажеш неправду - це обман, а коли вагон брехні - це вже правда.
Щиро дякую за такий вірш. Особливо приємно читати, бо один чоловік моєї рідні зараз у Правому секторі й перебуває на Сході країни. Я передам йому ваш вірш, нехай прочитає побратимам.
Сильний духом вірш. Особливо зараз потрібні така поезія. Щоб надихала на боротьбу, щоб направляла у правильне русло усіх, хто почав трохи сумніватися у виборі нового шляху нашим народом.
Святині може кожен бачити (якщо йдеться мова про храми та усе, що з цим пов'язане), тільки от зрозуміти що це і яке духовне їх значення не кожному під силу. На жаль більшість усе це сприймають як музейні експонати. Та головне у буденності побачити інші святині - у кожному нашому кроці промисел Божий. От це найголовніше.
Чесно кажучи з перших рядків думав, що торбу пошити - це йти на війну битися з москалями за Україну-неньку. Але потім зрозумів, що не усі ж вірші зараз пишуться про події на Сході. Хоча як тільки перечитую знову, то путлєр так і проситься стати тим чаклуном-оленем.
Щемно від вашого твору, ой щемно... Дивився як зустрічали рідні у Миколаєві бійців з 79-ї бригади, так усе точно так, як ви написали. У ці дні квіти дарують чоловікам-захисникам.