Казок не буває ? Можливо... А хочеться - вірити в диво. І прагнути бути щасливим. Бажання це, суть, незбориме. Та що я… Ми ж тут всі «дорослі». Для чого казкові нам гості ? Навіщо нам зоряні ночі ? І очі … коханої очі... Казок не буває ? Можливо... Для нашого часу - властиво ! Роки лиш даремно прожиті, Коли упустили ці миті.
Ось Ваш коментар:
Василю, так і хочеться закинути тобі про бідність, утертість або неточність рим, як - от: "можливо - диво", "щасливим - незбориме", "дорослі - гості", "ночі - очі"... Не хочеться також мовчати про такі шаблонні рядки, як: Казок не буває?.. - Можливо, - Та хочеться вірити в диво... Міг би докорити за такі заяложені епітети, як "зоряні ночі"... Не тішать мене й окремі наголоси "чОго", коли правильно буде "чогО", проте, я не буду цього робити, адже комусь такі казки безумовно подобаються, але хотів би почути чітку відповідь на таке питання - чому ти не дбаєш про несподіваність думки у вірші, про свіжість рим, адже давно відомо, що все це не тільки прикрашає вірш, але й дає йому інтонаційну основу, являється збудником нових образів і тем?.. Сприйми з розумінням. З повагою Did.
Розумію Вас, Вікторе: все залежатиме від того(у нашому випадку), з якої ноги встати. Не маю можливості (і бажання) вступати в дискусію...але дещо проілюструю...
Дякую Роксолано. І звідки Ви про все знаєте (я про те, що казки- це закодована реальність) ??? Так, маємо долати зневіри... Адже сьогодні, на наших очах відбувається фінал цієї найбільшої з казок.