Так, пане Василю.Великим духовним надбанням є ці наші традиції. Як зіницю ока маємо їх берегти. Адже це місточки нашого спілкування з Господом. Зруйнуємо - загинемо, бо хто тоді порятує.
Що буде далі.... В іншому форматі але і мене це хвилює. Якось на душі тривожно... Але повернемося до Вашого твору. Короткі катрени вимагають клопіткої праці. Це, як в анекдотичній ситуації , коли кілька залишених на голові волосків ніяк не вдається розчесати.
Тут, видно, що автор добряче попрацював. Вдале поєднання твору з світлиною (хоча перед заходом сонця...це ще зарано). глибоко передано пережити ЛГ. Є маленькі зауваги або пропозиції: "розведені" замість "рознесені"; "з початку" або "спочатку"
А вірш сподобався. В унісон моєму настрою (правда, в чуть іншій формі).