Так, вікна тоді попливуть Почерк у Вас такий як треба. А позитивізм ... він далеко не ідол, щоб перед ним схилятися.Та й сіль у поезії - річ необхідна (лише б не пересолити).
Містечко під тяжінням ночі - поетичний винахід , перлина твору! Сварка, то вже таке. Два останні рядки третього катрена кусаються. Може: Жену думки свої лахматі, Нестерпно,болісно... Здавна. А вірш, як завжди, живий, наповнений, кипучий, пристрасний. Тобто: " Вже власний стиль і почерк маю І навіть власну стіну плачу..."