Сподобалось, як Ви обіграли той кураж... Важкувато мені далося і ось що вийшло. На власному горбі й чужому теж Я виняньчив поняття, скажем, жартом: Безглуздо йти на танк з ножем, Та, якщо дуже хочеться, то варто.
Зачепило! Багато українського люду поневіряється по чужих землях. Дехто тікав, хоронив свою родину від комуняк, дехто хотів заробити, та й так і залишився, а дехто і не знав, що так далеко закине його доля, але життя продовжується, от тільки думка час-від-часу , як той тютюновий дим, тягне до рідного краю...
Та яке то непорозуміння, п.Світлано, то просто висловлення і захист своєї думки. Ви кажете чим проза.., а Ви знаєте, буває така проза, що краща за всяку поезію...та й наше життя з прекрасною природою, з людськими долями, з нескінченними проблемами - найкраща поезія. Ні я не проти різних метафор, порівнянь і всякого такого, але все має свої межі.Кажете не шукаю...Так із того, що написане мною, я ніколи нічого не шукаю, все приходить само, я тільки записую. Ми не повинні забувати, що слова і всі наші думки матеріалізуються, то ж записуючи їх на білий аркуш, Ви творите завтрашній день, але це вже філософія...