Там на далекій заморській землі що назву має Айдахо Днем моросливим по весні похоронили Стаха. Везли на цвинтар йго не на фірі, а на якімсь (Понтіакі) Ксендз уніятської віри гнусаво тягнув пакі-пакі Кілька хлопів було та жінок, не наше щось вповідали Положили на Стаха вінок й липков землев закидали. А в час коли нарід наш в тюрмах сидів в далекім гуцульскім повіті Стах комуністів бив та жидів ті ся не знали де діти. А нині холодна, чужая земля, дивного штату Айдахо Запеленала як немовля й приймила до себе Стаха. Гаркнули Форди та Понтіаки, витерли сльози баби Ксендз завалав кілька раз пакі-пакі, хлебнув св'ятої води А над зворхобленим злим океаном з далекого штату Айдахо Летіла душа скрита туманом сина вкраїнського Стаха.
Зачепило! Багато українського люду поневіряється по чужих землях. Дехто тікав, хоронив свою родину від комуняк, дехто хотів заробити, та й так і залишився, а дехто і не знав, що так далеко закине його доля, але життя продовжується, от тільки думка час-від-часу , як той тютюновий дим, тягне до рідного краю...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
