Одної ночі темної я сон предивний вздрів, Що ніби тоби я з далекої і зимної чужбини Як вільний птах на крилах полетів на тую теплу й вільну Україну. І так літав я над своїм селом як птах І видів ті стави, той рідний дах Той сад зелений, ту церковну браму А над сільрадов жовто-синю фаму...
сторінка: 2012-2020
| АВТОР ТВОРУ:
Федух Марьян Стефанович
Оксана Малиновий дзвін відбився в Небесах Впав на Землю, гори та долини Закричали враз попи (Возвах!) А ксьондзиска (Иже Херувими!) Радість! Повертаєтся Оксана Не поїде білше в Емірати І не буде білше за доляри Шейхам...
Тоді струмок з камінчиками грався. Так, я це бачив стоячи на місточку. Той промінь сонця, що в воді купався... Тоді задумав про татову сорочку... Тих думок скритих все життя тримався.
Тепер, коли вже роки дозрівають, Той потік сниться. І форелі в ньому Там у каміннях так любо гуляють... Те все мов янгол, що веде до дому Там, над Сян рідний. А дому немає. 28.01.2016р.
Там на далекій заморській землі що назву має Айдахо Днем моросливим по весні похоронили Стаха. Везли на цвинтар йго не на фірі, а на якімсь (Понтіакі) Ксендз уніятської віри гнусаво тягнув пакі-пакі...
Весни, українськи весни, жити б людині та жити Заліз зрані хлоп на черешню не хоче звітам злазєти Шнурок взяв та щей мило, плює на людей, склинае Жінка кричит голосливо, руки до Неба здіймає...
Ніч недобра, година десь третя Не сплю щось ся стало зі мною А в небі палає дивна комета Зве мене за собою Вобрази на стінах вбісрали мухи Спрів сінник піді мною Вочи не видять, не чують вухо Вічного хочу спокою Скручений шнурок лежить на підлозі Такий як терновий вінець Вийду в поле і там на березі Зроблю собі кінець. Буду ся гідав на гіллях зелених На тій березі високій Будут птахи сідали на мене Та я буду мати спокій Той хто провадить ту дивну комету Мене забере з собою Він збирає душі по світі Котрі не мають спокою.
Рогатий плач Якже сталося так що ще вчора ти трималась за руку мою А вже нині сусід наш Микола задирає спідницю твою Може скажеш що я не любив, може скажеш не був тобі ради Подарунки тобі не носив, не жалів, не беріг не вабив Викинь перстень дарований в піч, лишу хату тобі та жеброту Дня немає для мене лиш ніч біль душі та на серці болото Не зійдутся вже наші дороги, я не винен і в тім присягаю З білью в череп вросли мені роги від котрих пор'ятунку не маю Сонце ясне мене не загріє хоть весна і виріє на дворі Жить без тебе не хочу й не вмію і я шнурок шукаю в коморі На роздертім суку осокора я залишу помилку свою Якже сталося так що ще вчора ти трималась за руку мою.
Та чарівная ніч нас навік отруїла, напоїла вином та стиснула до болі І ще довго у полі солома горіла, і ще довго зозуля кувала у полі Все було як у всіх, баль, запій, та похмілля, щезли чари, знав радість й біду І летіло життя як шаленне весілля і тебе я сьогодні на цвинтар несу Тепла пара землі обійме тя й загріє і я заздрю тобі ти діждалась спокою Ой як тяжко мені, ой як серденько мліє певно піду з тобов, певно ляжу з тобою Піп кадилом махне, онімім заволає кину грудку землі, зиркну в зад, зиркну в бік І котра із вдовиць білше сліз проливає та розділить зімною солодкий свій вік.
Карлові Вари Ой пуцюрино ж ти моя пуцюринонько ой скручу ж я тя як перевесло Ой бо ти ж мене тай сиротиноньку аж у Карлові Вари занесла Ой та найби тоті Вари Карлові тай шлячок наглий трафив Ой та яжеж там тай в роках молодих тай здоров’ячко своє втратив Ой ти тесцю мій тесцю, мій голубе сивий ой який жеж ти був правдивий Ой коли жеж я тай на Чехи сбирався ой а ти ж за мене та як той кліщ хапався Головоньку гнув, руки розставляв; певно ти щось чув, певно ти щось знав І бігме вам скажу і далібок скажу підівпав я за ту чешку рижу І в знемозі тепер на бамбетлі лежу тай порошки різні лижу Ой вже скоро осінь наступить, твої діти до школи підуть А мене бідного трупом тай на цвинтар сільский понесуть. А на цвинтарі світло сгасло всі мерці полягали спати А небіжчик один, та такий скурвий син тай не хоче чогось лягати Зняв з себе райтки та ще й калісони тай сів під калиною срати Ой не цвіте тая калинонька та вже дванайцятий рік Ой переверніть мене людоньки та й на другий каже бік А на тім боці Дністра – панібрата долиноньку вкрили збанюшки Ой не бувати мені небувати ні в Самборі ні в Конюшках.
сторінка: 2012-2020
| АВТОР ТВОРУ:
Федух Мар'ян Стефанович
