Тоді струмок з камінчиками грався. Так, я це бачив стоячи на місточку. Той промінь сонця, що в воді купався... Тоді задумав про татову сорочку... Тих думок скритих все життя тримався.
Тепер, коли вже роки дозрівають, Той потік сниться. І форелі в ньому Там у каміннях так любо гуляють... Те все мов янгол, що веде до дому Там, над Сян рідний. А дому немає. 28.01.2016р.
Дякую. Любити своє, тому, що воно є, воно триває, бо Ви є і такі, як я є... З повагою до Вас Василь Шляхтич з Польщі
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
