Та чарівная ніч нас навік отруїла, напоїла вином та стиснула до болі І ще довго у полі солома горіла, і ще довго зозуля кувала у полі Все було як у всіх, баль, запій, та похмілля, щезли чари, знав радість й біду І летіло життя як шаленне весілля і тебе я сьогодні на цвинтар несу Тепла пара землі обійме тя й загріє і я заздрю тобі ти діждалась спокою Ой як тяжко мені, ой як серденько мліє певно піду з тобов, певно ляжу з тобою Піп кадилом махне, онімім заволає кину грудку землі, зиркну в зад, зиркну в бік І котра із вдовиць білше сліз проливає та розділить зімною солодкий свій вік.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1623 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
