Та чарівная ніч нас навік отруїла, напоїла вином та стиснула до болі І ще довго у полі солома горіла, і ще довго зозуля кувала у полі Все було як у всіх, баль, запій, та похмілля, щезли чари, знав радість й біду І летіло життя як шаленне весілля і тебе я сьогодні на цвинтар несу Тепла пара землі обійме тя й загріє і я заздрю тобі ти діждалась спокою Ой як тяжко мені, ой як серденько мліє певно піду з тобов, певно ляжу з тобою Піп кадилом махне, онімім заволає кину грудку землі, зиркну в зад, зиркну в бік І котра із вдовиць білше сліз проливає та розділить зімною солодкий свій вік.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1603 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
