Дуже гарно сказано. Ми дійсно живемо в час панування грошей, де все можна продати і купити, але ж нещасні "людці" не розуміють, що совість - не купиш...
Мені сподобався віршик от тільки не второпаю кого ж Ви малюєте; брата, подругу, кохану людину чи, може, ще когось... одним словом інкогніто. "неспіша" щось мені русизмом запахло.
Ваші хайку мене усміхнули, але я не почула, щоб російський Юда, щось гарне говорив, усе як завжди. Де Ви бачили, моя дорога Таміла, щоб гарно жилося людям під -час повномасштабних воєн...
Це вже не вірш, а ціла епопея і досить цікава, скажу я Вам, от тільки не розумію для чого ці наголоси, причому правильні. Я б зрозуміла якби Ви хотіли змінити наголос у конкретному слові, тоді інша справа, а так навіщо, чи Ви вважаєте нас всіх неуками.
Як я Вас розумію, бо мати і бабуся, але свободу і гідність ніхто нам даром не віддасть, за них треба боротися, що і роблять наші ЗСУ. Час настав і, як у кожній війні, без втрат не обійтися, а вони ще будуть більшими, бо ворог знов пішов у наступ, але я вірю, що наші відважні воїни їх зустрінуть з "почестями".
Я так розумію, що вірш про нашу неньку- Україну, так от слухайте - Ніколи наша ненька- Україна не здасться і не помре, маючи такий сильний, згуртований народ і таку героїчну, замотивовану армію. З нами Бог і крепка віра у перемогу. З повагою Чумак.
Все так, моя Королево, але оптимізму у Вашому вірші малувато, то ж на Ваше запитання "Як же нам позбутися орди? Як нам щасну долю повернути?" я Вам твердо можу сказати - боротися і перемогти, що і робить наша славна армія. З повагою Чумак.