Ми – ядерні, з народження й навіки, І наших ядер вистачить на всіх, Бо серце воїна не виклюють шуліки, Воно стальне, без рук, очей і ніг… Ми – атомні, у думці, мрії, слові, А наші гени – вишитий рушник, Не розгадають нас двоєголові І не розщепить з волею глушник… Ми – надзвичайні, в прагненні – єдині, Коли нам небо відчиняє шлюз, Ми промовляєм: «Слава Україні!», І, вбивши сотню, в пеклі ставим плюс…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
1
