Ми – ядерні, з народження й навіки, І наших ядер вистачить на всіх, Бо серце воїна не виклюють шуліки, Воно стальне, без рук, очей і ніг… Ми – атомні, у думці, мрії, слові, А наші гени – вишитий рушник, Не розгадають нас двоєголові І не розщепить з волею глушник… Ми – надзвичайні, в прагненні – єдині, Коли нам небо відчиняє шлюз, Ми промовляєм: «Слава Україні!», І, вбивши сотню, в пеклі ставим плюс…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
1
