Бачила вчора печальну картинку:
Цвинтар. Солдати. Могила.
Поряд з труною згорьована жінка,
Що безперервно тужила.
Горе. Старенька не стримує сльози:
Вбила надію "У-точка".
Тицьнули бабці хустинку під носа
І закопали синочка.
Доля жорстока в моєї країни.
Ворог сердешну руйнує.
Більшість народа страждає і гине.
Знать за кордоном жирує.
НАщо було затівати майдани
І колотити суспільство?
Знов закували народ у кайдани.
Хто відповість за злодійство?
Гарна ідея: свобода і гідність.
Нею дурили одвічно.
Як результат, люті війни і бідність.
В тім, це здається вже звичним.
Сумно, але ця прекрасна ідея -
Пастка, що в рабство прямує.
Де в Україні знайти Моісея?
Певно, в окопах воює.
Як я Вас розумію, бо мати і бабуся, але свободу і гідність ніхто нам даром не віддасть, за них треба боротися, що і роблять наші ЗСУ. Час настав і, як у кожній війні, без втрат не обійтися, а вони ще будуть більшими, бо ворог знов пішов у наступ, але я вірю, що наші відважні воїни їх зустрінуть з "почестями".
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
