Гарні душевні роздуми, та я так люблю волю, що волію нікого не тримати в клітці чи на ланцюзі. Всяка живність яка є в нашому дворі бігає вільно. В житті буває всяке. Коли наші хлопці були ще малими, то приходилось лікувати їжачків, горобців і ворон, але все це було короткий час і ми знову випускали їх на волю.
Чутлива поезія захоплює, однак один рядок мене дуже вразив "- Кохати, а піти, щоб не згоріти…" Якщо боятися згоріти, то чи варто кохати? І взагалі, чи це те саме кохання?...
Читаючи вірша я аж позаздрила тому кому присвячуються ті ніжні і теплі слова. Не тіште себе думкою, що чим більше - тим краще. Знаєте вислів " Краткость - сестра таланта"(рос.)
У всі часи України боялися, тому і насилали всякі каральні загони, морили голодом, морально знищували не тільки тюрмами та висилками, але й всі культурні осередки заборонялися, що й привело до часткового знищення мови, та нині Україна високо підняла свій стяг і впевненими кроками йде до перемоги. Слава Україні!
Як на мене, то шевченківська Україна вже залишилася далеко за обрієм. " А онде під тином Опухла дитина Голоднеє мре, А мати пшеницю На панщині жне..." Тепер наша Україна змужніла і успішно бореться за свою незалежність із другою армією в світі. Вона сильна і горда, що її відважні сини і дочки мужньо відвойовують свої землі. І чому "сиротина" адже нас підтримує ледь не ввесь світ.
Перші Ваші "чому" дуже втомлюють. При бажанні таких чому можна набрати на дві сторінки, але що вони вирішують і навіть не підказують, як покращити становище, а ось закінченням Ви мене вразили. Чудово!
Прийміть мої співчуття. Скільки вже полягло таких відважних , невтомних, геройських українців заради миру і майбутнього процвітання України. Вічна слава і пам*ять героям!
Якщо Ви дійсно мовознавець-дослідник, то повинні правильно визначати якою мовою Ви написали вірш, бо я вже казала, що виросла там і такого не чула. Може це ближче до бойків чи лемків, заперечувати не буду, та й навіщо мені кривити душею, що знаю те й кажу. З повагою.
В такий день без пафосу ніяк, але щодо ЗСУ то без всяких прикрас вони найкращі, і це не тільки моя думка, це визнає ледь не ввесь світ. Дай Боже, їм здоров*я і сили, щоб вигнати з нашої землі орків. Дякую за коментар і підвищення репутації за попередній вірш. З повагою.
Щира молитва - велика сила, якщо промовляти в єдності. Разом ми переможемо зло і неодмінно з Богом здобудемо свою перемогу, і заживемо в мирі, і злагоді. Дякую щиро за розуміння! З повагою.
А, це Ваша творча фантазія... Воно і не дивно, глядячи на Ваш вік, бо я було теж хотіла обуритися, як і перший дописувач. На мій погляд, кожний поважний вірш має базуватися на правді життя, хоч і фантазія з того ж формату.
Цікавий віршик, але я не можу з Вами погодитись, що це західно- українська мова, бо я виросла там і такого не чула. Так є відхилення від чисто-української мови в деяких словах і наголосах, але у Вашому варіанті- це суцільна безграмотність. Вибачте, але це моя об*єктивна думка.
Героям слава! Дякувати Богу, що ми маємо сильну і найкращу армію, яка захищає свою Батьківщину ціною свого життя, але здаватися чи відступати ніхто не погоджується. Велика дяка тим державам, які допомагають нам зброєю і не тільки. Слава народу, який об*єднався і робить свій внесок для перемоги, і ганьба іудам- колаборантам, які за гроші продають Державу. В молитві дякую Богу за допомогу і прошу миру і процвітання для нашої України.
Вічна пам*ять вашому батькові, п.Василю, за теплі слова, за щиру науку, за любов до свого краю, за прищеплену любов яку нині Ви своїм серцем виливаєте на папір і хай ця любов не закінчується...
Пане Станіславе! Мене дуже порадував вірш, хоч є що виправляти, є з чим посперечатися, та все ж наглядно видно роботу над собою і це тішить. Одне все ж скажу, не треба любові красти її треба леліяти, дарувати, жити в ній і просто щиро любити все , що нас оточує.
" І буде вам по вірі вашій" Цей біблійний вислів дуже давній, але так актуальний в наш час, що гріх не скористатися, і в стократ збільшити свою віру у перемогу.