Саме на дні - уже більше тридцяти... У страху великі очі і саме через цей страх гинуть молоді чоловіки не з честю на полі бою, а в холодних водах Тиси.
Як говорить біблія - "Спочатку було Слово..." отже поет і його слово не така вже проста штука в нашому загадковому житті. Словом можна вилічити, але можна і вбити - так звучить давнє прислів'я. Свої думки, мрії ми виражаємо через слова, які потім збуваються, а якщо їх не озвучувати, то вони так і залишаться мріями - так стверджують вчені. Правдиве слово важить багато чому і бояться всі правителі поетів.
Гарно описано крик душі, яка зробила свій вибір. Можливо, що для когось - це пуста дрібничка, а тут вперше і своє життєве рішення. Емоційно. Сподобалось.
Пане Іване, час і нині то повзе, то біжить, то летить, як і ця бувальщина, яка вже давно вилетіла за межі Чумацького Шляху, бо як не дивно, час має властивість змінюватись.
Дуже важкі рядки. Серце огортає туга за таких ось героїв. А скільки їх вже лежить в нашій змученій горем, але нескореній землі, та водночас велика гордість розпирає груди за наших героїчних захисників. Вічна пам*ять полеглим героям! Велика дяка Вам за таку цікаву інформацію.
Дуже дякую за розуміння, п. Таміло, та і з Вашими словами не можна не погодитися, але так влаштований наш світ і лиш одному Богу відомо як правильно, і що кожен народ має перенести. Я теж ловлю себе на думці, чи дуже мене зачіпало те, що десь там на іншому краю світа йшли війни, гинули люди, які в них можливості, що їм бідним робити, аж поки не прийшла ця біда в нашу хату. А ще ця світова політика - хто кого перехитрує - мене геть вбиває, але життя продовжується і ми всі надіємось на краще.