Я шукала тебе між крапель дощу...
Між хмаринок очима блукала...
І стежинами вірила, що знайду...
Де ти є лише серденько знало...
Бо між тисячей вибрало лиш тебе...
Тихо дуже пустило коріння ...
Тому, завжди у світі знайду я тебе...
Бо в тобі серця мого насіння...
Ти не віриш і щастя не поруч живе ...
Обкрадаєш себе у любові...
Бо не згоден, що серце обрало тебе...
Що стежки в ньому кращої долі...
Я не сльози збираю в долоні- росу...
І промінням себе напуваю...
Від землі її щедрість у тіло беру...
Тобі ж я це дарую з любов'ю...
Не біжу за тобою я навіть у снах...
І не плачу вдогонок від болю...
Але завжди буваю я вчасно, як знак...
Я люблю...не хворію тобою...
Пізнаю по клітинках всі твої світи...
Кожну рану, і кожну тривогу...
Не тримаю... Коли йдеш ти, йди...
Обираєш лиш сам ти дорогу...
Як маяк виринаю між ночі у снах...
Може часом беззонням ділюся...
Я шукаю тебе дуже часто в зірках...
І крізь них не раз серця торкнуся...
І сьогодні хай дощик впаде на щоку...
Пробіжить по обличчі твоєму...
Я крізь нього з любов'ю тебе обійму...
Й лишусь в серці живою водою...
Читаючи вірша я аж позаздрила тому кому присвячуються ті ніжні і теплі слова. Не тіште себе думкою, що чим більше - тим краще. Знаєте вислів " Краткость - сестра таланта"(рос.)
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
