чорною була темрява,
що крутилася, мов жорна,
що викресали енергію білого світла.
білий промінь пронизав чорну темряву,
і вона стала сіро-сизою.
жорна далі крутилися у пра-часі,
у пра-просторі, всюди й ніде,
і викресали жорна часу і плину
жовтий промінь,
що злинyв у сірінь сутінків,
і іскрами плеснула енергія
у пустоту сутінкової темряви,
і застигла міріадами зір,
що наче сіті,
і між ними розквітло Сонце.
а жорна часу далі крутилися,
горішні - управо,
долішні- уліво,
і блиснули вони помаранчем,
і сутінки стали світанком,
а жорна пра-світу крутилися далі,
і метнули промені фіолетові й сині,
що застигли хмарами атмосфер,
газами спекотними й холодними,
і світанки стали днями,
і сонця яскріли теплом,
гріючи надією Те,
що стало Розумом,
що викресувався із жорен
і іскрами зерен злітав всюдилетно,
і жорна, шкребучи у центрі Пра-Світу,
за словом Розуму Світу,
кресали і далі,
творячи Час,
і тепле проміння,
що стигло між газів,
створило саме рідину,
яку на Землі називають Водою,
і, десь, із застиглої зірки
упало насіння, що мало зрости
у першу прояву Життя,
ще незнану, невідану,
бо Очі іще не зродились
з електрики Світу,
щоб бачити барви,
які кресали ті Жорна,
і Часу, і Плину, і Простору, й Світла,
і, лиш через тисячі літ,
поміж темних боліт,
з'явилася Квітка,
що тихо розквітла,
мов дяка і зорям, і Світлу,
і Світу, і Жорнам невидимих Рук,
й пастельним Галактикам,
й смарагдним Сузір'ям,
й виникла перша віра
першої квітки pозкритих пелюсток,
що вже чекали і вітру, й бджоли,
щоб далі продовжить буття і мікро-час,
тоді ще не було Нас.
Я нічого від вірша не вимагаю і навіть власної філософії як такої не маю. Я лише хочу зрозуміти вашу концепцію. Якщо я правильно зрозумів, то ви дотримуєтеся дуалістичних поглядів? Де в чому ваша космогонія перекликається з гесіодівською:
Цитата
У первопочині, отже, був Хаос, а тільки потому Широкогрудая Гайя, осідок усіх непорушний
Вічних богів, що сидять на вершині сніжного Олімпу.
Тартар заразом темнезний в безодні твердині земної,
Ерос теж, найвродливіший з богів, які смерті не знають,
Той, що солодкою втомою всім, і богам, і смертельним,
Ум обезсилює в грудях, ламає розумную волю.
З Хаосу виник Ереб і понурая темная Нічка,
З Ночі ж уродився Воздух і День злотосяйний та ясний.
Сплодила ж їх із Еребом серед поцілунків любовних,
Гайя ж насамперед вродила рівного величиною
Урана, звіздяне Небо на те, щоб її всю покрило,
Щоб для блаженних богів вона стала осідком навіки.
А, це Ваша творча фантазія... Воно і не дивно, глядячи на Ваш вік, бо я було теж хотіла обуритися, як і перший дописувач. На мій погляд, кожний поважний вірш має базуватися на правді життя, хоч і фантазія з того ж формату.
А, поезія і складається з реального і фантастичного, з бачення автора, а вік тут - не при чому. У деяких країнах, коли хтось говорить про вік, це вважається дискримінацією. Поезія нікому нічого не повинна робити. Кожен автор має право на власну думку, поетичну чи ні. А, те, що Вам подобається чи ні- це ваше власне уподобання. Вірш цей не писаний дла Вас особисто і я не намагався Вам сподобатися. Вірші про правду життя- цілком інші. Їх багато. Ви ж знаєте тих абторів, які про вашу улюблену правду життя пишуть. Ото їх Вам і слід читати. А я хотів створити такий вірш, мені подобалось написати отак, і я це зробив. Як каже жінка-бургомістр одного міста, "а, хто це Вам дав право судити мою власну думку? Ви- хто?" Творчих Вам успіхів і "правди життя".
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
