(13) Ти один на землі отакий неповторний, (12) Ти - це ти, і ніхто не замінить тебе… (12) Обвуглиться світ і завернеться в чорне, (12) Відокремить земля небо це голубе.
Давайте будемо відвертими, адже ми тут всі - не аси і вчимося один від одного, а якщо наші коментарі будуть конструктивними, то від того виграють всі. Ось Ви бачите, що в третьому рядку не вистачає одного складу, адже має бути 13., а як написати так: Світ обвуглиться ввесь і завернеться в чорне. (13) Тим самим Ви уникнете неправильного наголосу у слові "Обвуглиться" А тепер про діла душевні. "Підеш ти, а з тобою печалі і біди, Із собою добро всіх турбот забереш," Ви знаєте, п. Світлано, я похоронила батька і сина, але мої біди і печалі не закінчуються, і так не тільки у мене, то, може, краще писати, як воно є. Може, тільки я так розумію, а всі інші по-іншому. А ось закінчення - класне! Прошу не ображатися.
"Здирає шкіру з нас. Стирає до золи." Та, що ж це за любов така?... Можливо ці слова і гріють людей із нахилом садо- мазо, але не звичайних земних істот. Про це відчуття писали, та й зараз пишуть возвеличено, тепло, ніжно, дивовижно гарно, а Ви використали енергетично - негативні слова: Хижий звір; стріла; Пілат; хандроз, які аж ніяк не в'яжуться з любовним відчуттям. Вибачте, можливо я не права, але це моя об'єктивна думка, хоч вірш технічно написаний правильно.
Емоційно сильно! Біль і тривога переливаються через край. Ваш Л.Г. готовий йти на крайності, але чи варто, ось у чому питання. Все ж варто прибрати всі шороховатості.
"Але мистецтва світлу мить Час-повелитель не стирає." Я б сказала не мистецтва, а творіння світлу мить, бо стирає час цілі цивілізації, а там і архітектура, і картини, і вірші - одним словом мистецтво. Ваші вірші приємно читати.
Крик душі... Дуже добре, що Ви цього хочете, а наразі придивляйтесь, прислухайтесь і беріть активну участь у коментуванні. Нема нічого такого, чого б людина не змогла. Запитуйте... підкажу, що буде в моїх силах.