Промінна приязнь. Пахне поле. Південне птаство проліта. Папір. Перо. Покотиполе. Проклята пошесть процвіта... Це я приміряла на наші українські мотиви.
Сильно сказано! Я Вас, п.Лесю, розумію, бо й сама, ніби загубилася у цьому просторі, і теж питаю " Віра ще є?!" ,бо десь вона, як в тумані, ніби ще є, але вже далеко. "Не чіпай! Не чіпай! НЕ-ЧІ-ПАЙ!!! Вже й без того душа кам*яніє." - дуже точно сказано. Браво!!!))))