А мені згадалися "самосели" ,які повернулися до своїх домівок в зону відчудження( довелось бути в зоні і бачити цих людей), Їхня любов до батьківщини вражає (такі ,напевно,тільки українці). Гарний вірш.Наталю! А від суму і болю нікуди не дінешся, він у кожному щирому серці,бо це дійсність.
Гочеться зараз бачити лозунг (хоч я ,взагалі,не підтримую життя "за лозунками",бо повеліннню серця потрібно жити):" Віддаймо Землю ДОБРУ!"Щиро дякую,Катерино Петрівно,за коментар.