Ср, 06.11.2024, 02:01
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3384]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи є у Вашому н.п. поетична спілка, клуб?
Всего ответов: 342

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Життя...
 

Молитва-згадка про перший вірш

Радіючи світу, берізка зростала,
Тендітна, білява, все вабила зір,
І зірку щоночі у листі ховала,
Мов зерно полівка ховає до нір.

Шукав я ту зірку на чистому небі,
Не кліпнувши оком, мов був без повік,
Знайти свою долю я мріяв для себе,
Знайти свою долю єдину на вік.

Манила білява своїм зелен-листом,
Та тільки сказати ніяк не могла,
Що мрія єдина, жадана, іскриста,
Не в небі бездоннім, а в листі жила.

Між слив та між яблунь в саду біля хати
В березових вітах ховалась від бід.
Та вітер примітив, примчався, пихатий,
Зламав білокору. І зіроньки слід

Я в небі побачив, він сяяв там ніжно,
Мов Богу йому я, мов долі, зрадів,
Бо з лютих морозів та зим дуже сніжних
В заквітчане літо навік прилетів.

Бо нині вже знаю, як можу я жити,
Бо нині вже знаю, що світ аж бринить,
Бо нині вже знаю, як можу любити,
Як можу творити, як слово летить.

І хай в алегоріях тонуть поняття,
Про зірку, берізку, про долю з небес,
Хай думка вростає, як річка лататтям,
Поняттям про слово, як чудо з чудес.

Хай зріють думки, хай колоситься мрія,
Здається нехай, що знайшов я той світ,
Де в листі ховалась остання надія
І в час буревію помчала в політ.

Нехай буревій, що зламав білокору,
Заслужить осанну за справи лихі,
Тужив за берізкою я, а в ту пору
Родилась душа у нехитрім вірші.

Не плач, же, берізко, не плач же, рідненька,
Поламаним тілом душі не ятри,
Ти впала від вітру, моя дорогенька,
А Бог усміхнувся до мене згори.

Буває ж, і смерть нам народжує слово,
У серці чиємусь, у думці, в душі...
Молюся до вітру, щоб звіяв полову,
Щоб слово залишив у кожнім вірші.

Бо вмерла берізка, тож я їй вклонюся,
Пробач, моя люба рослинко земна,
Пробач, я за душу твою помолюся,
Щоб душу мою не забрав сатана.

До зірки відправлю я щиру молитву:
О, зоре небесна, даруй у життя
Дорогу непевну, хай гостру, як бритва,
Лиш сповнену слова, душі, почуття.

Дай, Боже, на долю велике кохання,
Дай, Боже, у серце велику любов,
Хай теплу і пізню, бурхливу і ранню,
Щемливу, як сльози, гарячу, як кров.

Дай, Боже, таланту заплести у слово
Свої почуття, як небесну зорю,
Щоб серце стріпнулось, здригнулися брови
У когось від слова, як я вже згорю,

Чи тихо впаду, як берізка від вітру,
Зродивши у небі від зіроньки слід,
Дай, Боже, комусь мою часточку світу,
Щоб він віднайшов серед нього свій світ.





 

Додав: miknech (21.05.2014) | Автор: © Михайло Нечитайло
 
Розміщено на сторінці: Життя...

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1600 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
avatar
1 Таля • 02:41, 21.05.2014 [Лінк на твір]
Дуже душевно, мудро, розважливо. Сподобалось . Дякую. 55555 hands table-8
avatar
2 natalka7474 • 10:35, 21.05.2014 [Лінк на твір]
Знаєте, п. Михайле,  я побачила  цей вірш  як досвід!  Як погляд через роки на свою  молодість з далини прожитих літ. Як якийсь життєвий скарб, примножений продовж всього земного шляху (хоча ви ще зовсім  не пожила людина, досвіду у вас багато)  яким ви ділитеся з читачем.   Дуже сподобався. Наснаги вам і прекрасних нових сворів! hands table-3
avatar
Я також взяла Ваш вірш собі в закладочки.Сподобався,він 
"притягує" читача тією щирою енергетикою,яку вклав у нього
автор,дякую Вам за цей твір. 55555 plus1 hands
avatar
Ніжно, загадково. З несподіваним для мене фіналом. Зворушливо. Дякую.
avatar
5 miknech • 01:28, 23.05.2014 [Лінк на твір]
Всім велике, щире дякую за розуміння людської душі (хай у даному випадку й моєї).


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz