Сріблиться листя полиском дзеркальним
Сріблиться листя полиском дзеркальним,
Заслухавшись у місячну сонату,
Осінній холод без вагань прощальних
Тепленьке літо витурив із хати.
Померзли зорі й ніби знавісніли -
так ясно сяють, так уже зоріють,
В чужі краї лелеки відлетіли,
Поля про сніжний спокій тихо мріють.
А я в осіннім прохолоднім світі,
Зігрітий сном далекого стрічання,
Літаю у давно минулім літі
Поміж свого тремтливого кохання.
До нього знову прагну, та не знаю,
Чи знайдеться туди дорога в долі,
Шукає серце і душа шукає
Очей коханих.
А довкола в полі
Сріблиться листя полиском дзеркальним,
Заслухавшись у місячну сонату...
Звучать акорди музики прощадьні,
Немає долі, тільки сліз багато.
Додав: miknech (31.05.2014)
| Автор: © Михайло Нечитайло
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1655 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 9
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Щиро дякую за коментар
leskiv : Пречудова у вас уява. Сподобався вірш.