Сиджу на лавці у саду, І думаю,гадаю, Чи знов за пивом я піду Чи вже лягати маю. А жінка крикнула з вікна, Ти ще не йдеш до хати, Тож спи на лавці,я пішла Вже двері замикати.
Дякую,пані Катерино! Того нам і боятися треба.шо весь груз піде з нами,Якщо чесно,мені страшно навіть думати. Хоч і визнаю всю свою провину,але всередині все одно ніяково. Ще раз щиро дякую за коментар!