Пані Катю, дякую Вам сердечно за такі душевні слова! Я й сама більше люблю село. Але час від часу приємно пройтися вуличками затишного міста, надихаючись привітною теплою атмосферою!
Дякую, пане Іване, за мудрі слова про вагу поетичного слова і літературні зібрання! Хочеться, щоб таких заходів було якнайбільше. Бо якщо можна організувати звичайну вечірку з танцями і алкоголем, то чому так важко організувати літературний захід бодай на 10-ьох людей? Над цим, справді, варто задуматися і не лише авторам. Міські і селищні установи теж могли б узяти ініціативу щодо організації на себе.
Сильно!.. І щемно водночас... Не хочеться, щоб чорне крило війни торкнулося наших дітей...Тому, кожен мусить докластися до цієї важкої боротьби... Зворушливі рядки.
Я цього року вперше побувала в Києві! Яким він був раніше, не знаю... Але теперішній справив на мене яскраве враження! Дуже гарний вірш-роздум, Наталочко! Так, у кожного свій Київ.