Я померла в тобі. Підранок. Бога ради, ти гідний смерти! І це сталось числом четвертим. Я надіюсь, мій світ, тепер ти Вніс у список своїх прочанок? Ти надумав мене для себе, І родитись для того варто. Ти очолив мене, як Спарту Сам Лікург дивувся ґарту – І кохання палало з стебел. Я померла в тобі. О шостій. Ти почув. Ти відчув. Ти знаєш. Та в мені ти чомусь не вмираєш. Ні, таких у собі не долають. І стою я тепер опостінь – Твого серця, як тінь багряна. Ти тримаєш моє зап’ястя Та спиваєш блакитні устя, І в руках твоїх мабуть щастя – Помирати отак підранок.
Дякую, що відчули певний ефект несподіванки) Приємно.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Навіть якось фатально... 
