Розмiняли ми совiсть на грошi, заробiтки кругом лиш однi, почуття-це не речi хорошi, щоб ховати нам їх в глибинi...-гірка правда життя...Чомусь саме матеріальні цінності в наш час беруть гору над духовними...
Соломіє,ну,Ви-наче маньячка якась!Вам що,нема чим зайнятися і Ви вештаєтесь по Інтернет-нетрях,шукаючи кому б дошкулити?Залиште людину в спокої.Скільки можна?
засіваю житом вирАзно окреслені, чітко відбиті вервечкою на свіжій ріллі, сину, твої сліди – будь щасливим завжди...-таким теплом і чистотою материнського серця віє від цього світлого вірша...Хай вродиться густе житечко!
"Життя-театр і люди в ньому-актори"-сказав колись Шекспір.Правда буває різною.Є й така,що може вибити землю з-під ніг.Може не завжди варто говорити правду?Хтозна...Це дуже складне поняття.Філософські Ваші роздуми,пані Ірино.
Бо кожне слово відлунало щирокровно, упало зЕрням у Земне ряхтіння будностей, душі Його не стерли смертоносні жорна- проміфестофільського дня - доби знелюдности...- Чудова присвята,Роксолано,для великої людини,щирого патріота,який пожертвував собою заради рідної України.Саме на таких людях і тримається національний дух.Твій авторський стиль впізнаю одразу-самобутній,колоритний,багатогранний.