Приєднуюсь до своїх так би мовити колег, прекрасний вірш. Також мені дуже сподобалась картинка. Ви можете прислухатись до правлень Віктора, але ви автор і форма і зміст у ва прекрасні, а невеличкі помарки непомітні на фоні загальної краси вірша. А те кохання у серці ще жевріє Воно ніколи вже не пропаде Даруючи нові в житті надії Що ще хоч раз до вас воно зайде... Бажаю Вам повернути своє кохання
Радий, що вам сподобалось, писатиму, писатиму ще, хоча з кожним разом боюся, що вийде щось гірше і погане, ну все ж пишу не через страх помилок, а тому що хочу показати читачам життя сільських людей!
Гарна пісня, хотілося б почути її мелодію Я б також радив вам писати куплетами і не розбивати рядки пісні на слова. Для мене діє правило - старатись ставити закінчення рядка лише там де закінчується рима, мені так здається.
Вірш чудовий філософський. Потрібно кожному починати своїм прикладом іти до світла, і тоді потягнуться льди, по натоптаній стежині каяття легше йти, ніж протоптувати її кожному. Хоча долі у всіх різні, кожен по різному заблукав у різних хащах, і стежини будуть у кожного різні, та все ж почнімо разом із самих себе!!!