Доля — Вона дивиться в небо... Малює пензлями щастя.... Тихо, напівпошепки говорить про вічне. Ніччю Ловить мерехтливу зірку, Вплітає її у коси, Щоб осінь горіла, грілась Кленами, липами, калиною; Спиняє Музику мандруючих рапсодів Обвіває нею безхмар’я, безсоння; Тихо і ніжно здмухує думи у жито; Заманює палючі промені В крижанисту річку — Розтоплює лід, здіймає хвилі, Розносить їх у тумани, в хмари, в океан... Вдихає безодні, безсоння, безмежжя... Засинає мрійно і спокійно, Як засинає літній вечір... Прокидається під калиною; Дивиться у вічі сонцю І знову летить за вітрами Назустріч Аврорі — Східній Зорі — Її полохливому щастю...
Щиро Вам вдячна за коментар і оцінку! Дуже приємно, що мініатюра справила таке тихе і ніжне враження. НЕХАЙ ВАША ДОЛЯ ВІЄ НІЖНИМ ВІТРОМ У ВАШУ ДУШУ І ВІД ТОГО БУДУТЬ НАРОДЖУВАТИСЯ ТАКІ Ж НІЖНІ ВІРШІ!!!
Щиро Вам дякую, п.Наталю, за те що ви у цій прозовій мініатюрі побачили себе і захотілося полетіти назустріч Аврорі. Коли я писала її, то мала наувазі, що така вона Доля кожної творчої людини, особливо жінки - зупиняє музику світів і говорить: "Пиши" - ми просто маємо тільки почути, що нам нашіптується. ЩАСТЯ І БЕЗМЕЖНОГО НАТХНЕННЯ ВАМ!!!
Ви дуже гарно і влучно сказали -- дійсно кожній Душі дав Бог крила - тільки не всі ними хотять користуватися... а можливо і не всім -- хто зна?... ЛЕГКОКРИЛОГО ВАМ ПОЛЬОТУ НАЗУСТРІЧ СХІДНІЙ ЗОРІ!!!
Доля моя полохлива, Ти, як погода мінлива. То світла, ясна і чиста, То, аж свята урочиста, То в дебрі, неначе в бою, Сутність кидаєш мою... Гарні роздуми.
Отака вона ДОЛЯ і полохлива,і мінлива, ясна, чиста і свята і веде на барикади, якщо потрібно --- і у всіх вона подібна, хоч ми такі різні... ЩОБ ВАША ДОЛЯ БУЛА ЯСНА І ЧИСТА, І НАШІПТУВАЛАВАМ ГАРНІ ВІРШІ!!!
Добре, що Ви зрозуміли, що дискусії мають носити чисто абстрагований від особистостей характер. І коли я говорила про "геніїв" - я не мала когось конкретно, а взагалі всіх - кожний цей етап переживає в різному віці і по-різному -- мені прийшлося на 4,5роки - я усвідомила сама, що мені ще до Пушкіна і Тюччева далеко (вони були моїми любимими поетами) і стала вічним учнем, і мені від цього не зимно. НАТХНЕННЯ ВАШИМ ДУМАМ!!!
Щиро дякую, п.Вікторе, за коментар. - малося на увазі РАПСОДІВ - мандрівних співаків античної Греції, які співали епічні вірші чи пісні без супроводу, або під акомпанемент струнних інструментів кіфари чи формінги. – «Обвіває» безсоння (в якому ми знаходимося)- обвіває мов теплий літній вітер --- нам лишається тільки вслухатися в той спів і музику – і записати те уже римовані наспівування, яке витає навколо нас... ---- тобто Доля зупиняє нам мандрівних співаків, які блукають в просторі і в нашому безсонні, щоб записати те, про що вони співають --- і під пером народжуються вірші, пісні, музика...
— п.Вікторе Ви не звернули увагу, що це проза (лірична прозова мініатюра) і «безсоння» в другому випадку використано після «...», тобто як для підсилення образу і для циклічності можна використовувати, але якщо це деже ріже слух, то я можу замінити. З боку видніше.
Щиро дякую -- приємно!!! Чесно зізнаюсь - я, для зміни декорацій, люблю писати ліричну прозу, яка ні до чого не зобов"язує, окрім одного --- в маленький об"єм вкласти максимум інформації. НЕХАЙ ВАША ДОЛЯ НЕСЕ ВАС НА КРИЛАХ НАТХНЕННЯ!!!
Щиро дякую за таке сприйняття - приємно!!! Ви мене балуєте такими компліментами.... Нехай вас балує Доля -
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
