Сумно читати, та й писати такі зболені рядки.Велика несправедливісь у цій війні. Той хто розпалив і продовжує цю криваву бойню, той не страждає ні він, ні його близькі. За все розплачуються діти рядових громадян.
Ми не скупі душами і щирим теплом, ми ліниві розумом. В цьому наша проблема, ми лінуємося розібратися в суєті і винести власне рішення. Ми в цьому занадто покладаємось на когось, то на Бога, то на лідерів, то на проповідників, то на... пройдисвітів. Взагалі, тема твору розкрита непогано.
Твір гарний, пронизаний любов'ю та добром, аж світиться.Що до зауважень, то я приєднуюсь до попередніх коментарів, вони слушні.Ви талановита, але не нехтуйте цим даром, шліфуйте його працею.З найкращими і щирими побажаннями.
Дякую Вам, пані Катерино, за прочитання та відгук до твору.Сказав, як зумів, про цей акт самопожертви, по іншому не можу...Заходьте, ще , буду радий.Творчих Вам успіхів та натхнення.