Світлий, щирий, душевний, чуттєвий вірш. Припав до серця. Закінчення - супер. Дійсно, в житті багато речей ми не цінуєм. А розуміємо це часом занадто пізно...
Сам часто захоплююся складними рядками із хитросплетіннями епітетів, барв, образів, цікавих рим. Деколи така концентрація шкодить твору. Але в цьому випадку вийшло гарно.
Мені здається, що кожна людина програмує себе, як комп"ютер. Програмує свй мозок і оточення на любов, світло, добро, весну, радість чи навпаки ... Мудрі думки, пане Іване!
А мені могорич довподоби. Автор у творчому пошуку! Головне - новизна, нестандарте, креативне бачення такого, ніби буденного явища, як дощ. А ще би плюс фотку, як Леся бігає калюжками. То би було щось. Мої вітання!