Добрі слова, але ж повторяємося в словах... Яка сила і відвага? Так писали колись у радянські часи. Тепер же це не так, зовсім. Деякі воїни навіть не зробили і одного пострілу, вони ховаються де тільки можна, бо така іде стрільба... Реально зовсім не так. Деякі не хочуть там бути, їх примусово відправили.... Які вісники волі? Навіть той, хто бореться за правду, бо він так думає, у нього в серці спалахує ненависть до ворога. тому, зло завжди безкінечне... Війни продовжуються, а ми себе годуємо патріотизмом...