У кожного виникають свої асоціації. Особисто я мав на увазі людину, яка шукає свого призначення в житті, але ще інтуїтивно. Вона не хоче зливатися з юрбою, підпорядковуватися принципу "Бути як усі". Саме цій "силенній силі люду", натовпу (зрячому фізично, але сліпому духовно) і протиставляється літературний герой, який інтуїтивно іде на поклик (Музи, Істини, Любові), довіряючи лише власному серцю. Дякую, за запитання.
Є в українській мові іменник Миг, синонім іменника Мить. Є прислівник Вмить. Отже, якщо думати логічно, то матимемо прислівник Вмиг (Умиг). Дякую, пані Катерино.
Справді, інколи слова бувають зайвими, а інколи їх так бракує. Гарно Ви змалювали цю тему віршем, побудованим на антитезі. Особлива дяка за епіграф, який обрали для свого твору.
А що, коли конкретизувати оту отруту?: Осінь пахне димом і цикутою... У рядочку "Свіжі ранки, споєні трембітами..." оте "споєні" чогось мені асоціюється з горілкою. Може, це суб"єктивне. Тільки не подумайте, що я п"яниця.
ЛГ прагне втекти від суєти і марноти людського життя, яке його оточує. Він хоче стати ближчим до природи, злитися з нею, щоб відчути себе її частиною. Але чи вдасться?.. Дякую, Ірино.