Антонич був хрущем і жив колись на вишнях, на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко. Моя країно зоряна, біблійна й пишна, квітчаста батьківщино вишні й соловейка! Де вечори з євангелії, де світанки, де небо сонцем привалило білі села, цвітуть натхненні вишні кучеряво й п’янко, як за Шевченка, знову поять пісню хмелем.16 квітня 1935.
Село («Корови моляться до сонця…») Корови моляться до сонця, що полум’яним сходить маком. Струнка тополя тонша й тонша, мов дерево ставало б птахом,Від воза місяць відпрягають. Широке, конопляне небо. Обвіяна далінь безкрая, і в сивім димі лісу гребінь.З гір яворове листя лине. Кужіль, і півень, і колиска. Вливається день до долини, мов свіже молоко до миски.
Сірий гімн
Стовпи із попелу угору! Міста в дротах — під вітром ліри. Це тут, де мурів скупість взором, без сяйва навіть сонце сіре.Тут люди, мури і бацилі тим самим піддані законам і тулуби печей похилі, де розцвітають іскор грона.Хто падає, за ним не тужать, бо срібло сліз не для розтрати, скупі на скарб навбач байдужий. Хвалю життя шорстке й сукате!.
1918 — наші дніКачуровський Ігор Васильович(1 вересня 1918)Поет, прозаїк, перекладач, редактор, радіожурналістАвтор поетичних збірок «Над світлим джерелом» (1948), «В далекій гавані» (1956), а також поеми «Село» (1960); прозових творів «Шлях невідомого» (роман у двох книгах) (1956), комедії «Еміграційна лихоманка» (1949), повісті-п’єси «Залізний куркуль» (1959), «Дім над кручею» (продовження «Шляху невідомого» (1966)). Працював журналістом на радіо «Свобода» в Мюнхені (1968 – 1990)Видав ряд підручників та монографій; розвідку «Новеля як жанр» (1967), «Фоніка» (1984), «Нарис компаративної метрики» (1985), «Строфіка» (1967), упорядкував «Хрестоматію української релігійної літератури. Поезія. Книга І», збірки «Українська готична новела», «Генерика і архітектоніка», «Українські поети в російських перекладах», «Український сонетарій», бесіди про українських письменників «Променисті сильвети» (тисячі сторінок радіокниги з авторських програм станції «Свобода»).
Така доля нашого народу,бути розвіяними посвіту. Не тільки. "ледь торкне вітерець", пане Володимере. Наш цвіт треба добре потрусити,щоб заставити розвіясь світом.
КОЛИ КОХАННЯ ПОМИРАЄ,МИ СТАРАЄМОСЬ ВИКИНУТИ ІЗ СЕРЦЯ І ІЗ ГОЛОВИ. АЛЕ ЦЕ НЕ ЛЕГКО ЗРОБИТИ.ЯКИМ БИ ВОНО НЕ ЬУЛО . АЛЕ ВОНО БУЛО, І БЕЗ СПОГАДІВ НЕ ПРОЖИТИ.
БАБУСІ, ЦЕ БУЛИ І Є ПЕРШІ БЛИЗЬКІ ЛЮДИ ПІСЛЯ МАМИ. ЧАСТО ВОНИ Й ЗАМІНЯЮТЬ МАМУ. У НИХ ЩАВЖДИ НАВАРЕНО І ПРИБРАНО. У НИХ ТЕПЛО І ЛАГІДНО. ЯК НЕ ЛЮБИТИ БАБУСЬ? ГАРНО, ПАНІ ГАЛЯ!
0
. ЩО ДО ОСТАННЬОГО КАИТЕНА, МОЮ ДУМКУ ВИ ЗНАЄТЕ.
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('