Пані Катерино, я думаю,що не тільки у певний період нашого життя(Я у світ потайний, майже двері відкрила,)повинно приходити каяття. Каятись потрібно завжди . А у світі є різне: не весь він такий жорстокий і брудний, але й не такий вже сповнений любові. Це напевно залежить від людини, як вона його бачить. Вірш гарний.... і не спішіть ще відкривати ті потайні двері))).
Був у мене колись ттакий вырш про щастя, і була у ньому така фраза: Я ЗНАЮ, ДЕСЬ ВІДМІРЕНО Й ДЛЯ МЕНЕ, МЕНІ Б ЛИШ СТОРОНОЮ НЕ ПРОЙТИ. То треба завжди ловити щасливі миті, бо воно не чекає.....прилітає і назад відлітає. гарно , Марійко!
Сумна реальність, пані Ірино. Те,що в жінок часто не вистачає на себе часу, "заслуга" чоловіків, або їх відсутність. А також бісить погане виховання тих самих чоловіків. А тварини, вони вірніші за людей. Гарний твір, у ньому все переплетено. у ньому життя......