Жінка стояла за прилавком
і курила. Подивившись на сигарету, яка була між пальцями, подумала: Я ж курю
давно, більше десяти років…А мені вже тридцять п’ять…
Вона
була дуже яскраво нафарбована на обличчі, або як інакше кажуть: накладений
макіяж був насичений. Робила це жінка тому, щоб хоча б трішки заховати своє
змарніле обличчя. Виглядала вона старшою за свої роки. Мабуть, на її красу
вплинуло довге стояння на вулиці за прилавком і давнє куріння.
Коли закінчився її робочий день, жіночка , прибравши всі
овочі з прилавку, зібралася додому. До зупинки було йти десять хвилин. То ж поки прямувала,
думала…..А думки були про те, що чоловіки не дивилися їй в слід, та і зайву
вагу вона набрала, не знаючи коли. І
чому це ніхто не називає її пані? Чому?...Так, вигляд у мене не найкращий, бо я
тяжко працюю і на себе у мене зовсім не вистачає часу…Чи може не хочу знаходити
цей час? ….
Поступово думки перейшли на іншу
тему…Дочка…Їй чотирнадцять, а вона
палить сигарети. І як заборонити їй курити, якщо сама не можу з цим впоратися?
Я не є прикладом для своєї дитини, тому, не можу вимагати від неї того,що сама не
взмозі зробити…. Вона перервала свої думки, бо не хотіла думати, та і маршрутка
під’їхала до зупинки. Жінка хотіла
підійти до транспорту, але за її плече зачепився молодий чоловік і промовив: «Куди
лєзіш, корова?». Вона опустила очі і сльоза її заховалася за віями…Треба їхати,
бо на порозі її чекає кіт Мурко. Він її
чекає , здається, що він вміє посміхатися
і ніколи не скаже образливих слів……
Сумна реальність, пані Ірино. Те,що в жінок часто не вистачає на себе часу, "заслуга" чоловіків, або їх відсутність. А також бісить погане виховання тих самих чоловіків. А тварини, вони вірніші за людей. Гарний твір, у ньому все переплетено. у ньому життя......
Як це вам вдалося ? Коротко і ясно – і стало прекрасно.Читаючи цю коротку розповідь , я зрозумів – не потрібно багато слів щоб сказати про багато ! Мабуть життя таке прекрасне що треба берегти кожну мить , і погані звички є причиною наших нещасть більше ніж всі політичні перипетії.Чомусь ми інших застерігаємо , а самі себе кривдимо.Як вам вдалося все зібрати докупи ! ВІДМІННО !
Я також пишу такі міні роздуми.Хочу написати про своїх друзів, з якими давно не бачилася,про людей ,яких стрічала на своїх життєвих дорогах.Особливо хочеться передати побачене ,почуте,пережите під час днів Чорнобильської аварії,бо юнь теперішня слухає про це ,нібито про щось нереальне.
Цікаво-повчальна замальовка. Є привід для роздумів. Непоганий експеримент. А чого, попробуйте себе реалізувати у прозі. Короткі психологічні замальовки, нариси з життя, міні-новели зараз досить популярні. Про помилки мовчу...але натякаю. Всіх благ!
Як на мене все написано дуже виразно, відвертих граматичних помилок не бачу, хіба може якісь неточні обороти мови, ну тут треба вже напевно мовного спеціаліста.Я перечитував весь текст декілька разів , деколи особливо щоб докопатися до помилок, і все ж мені теж цікаво - а що тут не так ??? Чому боятися написати відверто і відкрито , щоб і інші повчилися !
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
