 Жінка стояла за прилавком
і курила. Подивившись на сигарету, яка була між пальцями, подумала: Я ж курю
давно, більше десяти років…А мені вже тридцять п’ять…
Вона
була дуже яскраво нафарбована на обличчі, або як інакше кажуть: накладений
макіяж був насичений. Робила це жінка тому, щоб хоча б трішки заховати своє
змарніле обличчя. Виглядала вона старшою за свої роки. Мабуть, на її красу
вплинуло довге стояння на вулиці за прилавком і давнє куріння.
Коли закінчився її робочий день, жіночка , прибравши всі
овочі з прилавку, зібралася додому. До зупинки було йти десять хвилин. То ж поки прямувала,
думала…..А думки були про те, що чоловіки не дивилися їй в слід, та і зайву
вагу вона набрала, не знаючи коли. І
чому це ніхто не називає її пані? Чому?...Так, вигляд у мене не найкращий, бо я
тяжко працюю і на себе у мене зовсім не вистачає часу…Чи може не хочу знаходити
цей час? ….
Поступово думки перейшли на іншу
тему…Дочка…Їй чотирнадцять, а вона
палить сигарети. І як заборонити їй курити, якщо сама не можу з цим впоратися?
Я не є прикладом для своєї дитини, тому, не можу вимагати від неї того,що сама не
взмозі зробити…. Вона перервала свої думки, бо не хотіла думати, та і маршрутка
під’їхала до зупинки. Жінка хотіла
підійти до транспорту, але за її плече зачепився молодий чоловік і промовив: «Куди
лєзіш, корова?». Вона опустила очі і сльоза її заховалася за віями…Треба їхати,
бо на порозі її чекає кіт Мурко. Він її
чекає , здається, що він вміє посміхатися
і ніколи не скаже образливих слів……
Липень 2013 рік | 
у Вас 
0
