Щоденність наша вицвіла красою, Давно уже над шумом перепуття. Від марних днів, вітається із тьмою, Не маючи - видючого могуття. Заплутана, простелена волого, Погорблена стежина вся змарніла. До майбуття не маючи нічого, Ходу вести, вона уже несила. Хай ломиться під натиском наруги, Жива причетність, від нашої нудьги. Хай дух наснаги, вирветься з потуги, До життєвої осяйної дуги. Щоденність наша має право жити, В сяйнім пориві і в сяйнім сумлінні. Ми зможемо майбутнє розкрилити, Йому віддавши паросток людини.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
