Я теж з острахом, пані Людмило, почав читати коментар (Ваше ставлення до поезії гідне поваги!), але потім відлягло від серця. Радий дуже, що Ви сприйняли мої старання!
Дякую щиро, пане Олександре за постійну увагу і небайдужість до моєї роботи. Слух у Вас абсолютний, але я думав, що слово, об яке Ви спіткнулися, втягнеться у вир загального ритму і стане ненаголошеним, але... Замінив його, на мою думку, кращим з погляду форми.