Якщо таке страждання призводить до милозвучності та появи нових яскравих образів... То не страждання воно, а творіння. Я так думаю. Дякую за підтримку!
То давайте запхнемо нашу мову у запліснявілі рамки філологічних законів!!! Дякую. Знаєте, я з таким прискіпливим ставленням до своєї писанини зустрічаюсь на всіх сайтах де виставляюсь. Тому звик. І конструктивна критика - це нормально. Але мене обурює інше. Чому "взахльоб" мовчать, або співають солодкоголосі гімни юним схибленим на сексі хамам та матюкливим обсосам, що плодять безримований стьоб???? І в той же час, ніби чекають моєї помилки, щоб тут же привселюдно розіпнути мене на ганебному стовпі. Я, не класик і, з глибини своїх колгоспних нетрів не претендую на це звання. Сайти - це єдине місце де хоч хтось прочитає мою писанину... Просто сумно.
Старий рибалка не може посміхатися світанку, бо дуже зайнятий роботою. До того ж він, мов просолена тарань, скупий на щирі емоції. Ось і осміхається потай краєчками вицвілих очей, що бачили не один десяток таких світанків, але не втратили здатність радіти природі.:)