ПОЕТИЧНИЙ ФОРУМ

RSS    Правила форума   Пт, 18/08/17, 20:06
 
Поновлені теми
 
        

пошук по сайту:

 

 
НОВІ СТОРІНКИ ТВОРІВ:

Анатолій Василенко
Яковлева Наталка

 
Сторінка 2 з 8«123478»
Модератор форуму: virchi 
форум сайту Анумо знову віршувать! » Поезія - це завжди неповторність » Вірші за тематикою » Вірші про війну (Стихи о войне, вірш про війну)
Вірші про війну
virchi    Date: Пт, 04/05/12, 18:17 | Message # 16
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1674
ВОЙНА

Размеренна жизнь, всё как всегда
Утро и вечер,
И школьный звонок, все на урок
Ранцы на плечи ...

А дома так ждут, мама и брат
Пахнет обедом,
И вот выходной, ты в домино
Вместе с соседом

А мы на пикник: солнце, река
Удочки бросим
Плывут облака, радует глаз
Нежная просинь ...

Но воздух порвал рокот и гул
Бомбы как птицы
Ну как нам забыть, о тех, кто не смог
Домой возвратиться

Когда на глазах рушится мир
Падают стены
Домов и квартир, и всех городов
Воют сирены

Разрушено всё: жизнь и любовь
Целой вселенной
Растоптано в тлен, выжжены дни
Пеплом военным

Они шли на смерть во имя тебя
Чтоб жил сегодня
Они проходили сквозь море огня
Чтоб был свободным

Тебе выбирать, как будешь жить
Знать или верить...
Осталось всё там, ужас и смерть
Закрыты ли двери???


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 

загрузка...

virchi    Date: Пт, 04/05/12, 18:17 | Message # 17
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1674
Страшно

Страшно, когда умирают дети,
Страшно, когда умирают люди,
Страшно, когда исчезает вера,
С нею – надежда и любовь.
Страшно, когда умирает старость,
Грустно, когда приходит усталость,
Больно, когда обижают слабых,
Жутко, когда проливается кровь.

Небо кровавыми каплями плачет-
Тоже бывает больно. Значит
Тоже порой покидает сила
Это прекрасное небо над нами.
Страшно, когда умирают ДЕТИ,
Страшно, когда УМИРАЮТ дети…
Я лишь хочу, чтобы не было Третьей-
Страшной, кровавой – знаете сами…


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


virchi    Date: Ср, 01/05/13, 11:04 | Message # 18
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1674
Ivanna Karpa



До Дня Перемоги!


Війна і смерть – дві сестри, ніби пара,
Які крокують разом вже віки…
Це – ніби чиясь невблаганна кара,
Що слід лишає на усі роки.
Війна… Ти був там? Ні? То ти щасливий,
Бо ти не бачив сльози, біль і кров,
Не бачив ти, як погляд свій зрадливий
Кидала смерть на юних знов і знов.
Чи бачив ти, як проводжає мати
Свого єдиного, не воїна – дитя,
І молить Бога, щоби дочекати,
Або за нього дать своє життя?
Чи чув ти тихий плач дівчини,
Коли почула вість, що вже нема
Того, до кого серцем лине
І що тепер вона уже одна?
А може, ти вдовиний погляд бачив,
Тої вдови, що на руці дитя,
Що ще недавно тато сина няньчив,
Сьогодні ж – сирота оце маля?
Чи хоч у сні до тебе приходила
Ота проклята усіма війна,
Яку ще в сорок п'ятім загасила
Чарівна, бажана і прошена весна.




2001

litclub.org.ua/texts/show/4036/
Attachment: 6153898.jpg(5Kb) · 2139280.jpg(12Kb)


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 

загрузка...

virchi    Date: Ср, 01/05/13, 11:10 | Message # 19
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1674
Оля Лук’яненко

Вірш про війну

(вірш до Дня Перемоги)

В огонь закутана земля,
Червоні маки, як жар, багровіють,
Клич бойовий долітає здаля,
Голі згарища де-не-де тліють.

Юний хлопець іде з автоматом,
Він один – із полону утік
І тепер у загін із докладом
Поспішає, як горний потік.

Він долає і голод, і втому
І, навчившись на біль не зважать,
По дорозі заходить додому -
Батьку уклін низький передать.

В хаті мати сиділа ридала,
Постарілась за декілька днів
І ледве та сину сказала:
“Вбили німці… на груші висів…”

І до свіжої батька могили
Син у розпачі бідний припав,
Каже: “Скільки було в тобі сили,
Хоч і хворий, а село захищав.

Я клянусь, що фашистам помщуся,
Хай і життя своє покладу,
Я нічого уже не боюся,
Я помщуся… хоч сам пропаду!”

Через день з ворогами зустрівся,
По вбивцях стріляв з автомата,
Як орел, що на жертву пустився,
Нищив, душив свого ката.

Коли кулі у нього скінчились,
Знов став жертвою син-захисник,
Очі в очі з фашистом зустрілись,
От і все… вмер, та не зник.


Бережіть себе і своїх близьких, якщо знаєте ветеранів,
то виразьте їм свою вдячність за наше мирне небо над головою.



onlyart.org.ua/?p=3550
Attachment: 2692278.jpg(12Kb)


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


virchi    Date: Ср, 01/05/13, 11:26 | Message # 20
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1674
Вінграновський Микола



ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ


Ярами бурими, гнідими
Тумани впали, поповзли,
Німотні тіні заходили
Сліпого попелу й золи.

Який поріг? Нема порога.
Де родовід? - не доведу.
Цілує тихо Перемога
Губами білими Вдову.

А горе горя ще народить,
В порожній вигляне рукав:
Стоїть народ мій і народи
Із похоронкою в руках.

Лежать руйновища, затихли,
Зозулі лет - ні в тих ні в сих.
Земля - могила для загиблих.
Земля - землянка для живих.

І лиш сльоза з пожеж іржава
Таку ж іржаву доганя -
До смерті стомлена держава
У плуг корівку запряга.

Народ піврукий і півногий
Пита - кого? чого? - пита.
Вдова цілує Перемогу
У перепалені вуста...

Погиб народ. Не стало знаку.
Одна ознака - був такий.
Під мерехтінням Зодіаку
Вербові капці і ложки.

І тут, коли, коли вже мурі
На нас дивилися віки -
В дитдомі, в гільзі, у латурі
Народ нам зав'язав пупки:

Малі-маленькі - більші-менші,
Дезінфіковані вапном, -
Так стали ми, народоперші,
Його незаскленим вікном.

Тотальної погуби-згуби
Ребристе в лишаях дитя.
І цілували наші губи
Вдова-Любов, Вдова-Життя.


1978

Attachment: 3901956.jpg(14Kb) · 2816196.jpg(11Kb)


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


virchi    Date: Ср, 01/05/13, 11:48 | Message # 21
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1674
Петр Давыдов

МОЛИТВЫ МАТЕРЕЙ


Как про войну все объясняют нам за нас!
Опять мелькают на экране лица…
А что, скажите, делать матерям?
Им остается верить и молиться.

Чтоб завтра вдруг закончилась война
И возвратились из кошмара дети.
Ведь в том, что есть – совсем не их вина,
Но наплевать на это всем на свете.

И матери не спят, не спят, не спят…
И молятся отчаянно, неслышно.
А где-то в ночь уже идет отряд.
И где-то группа на задание вышла.

Но невозможно выход отыскать,
И нет решенья, даже в отдаленьи.
И мечется испуганная мать.
И просит о защите, о спасеньи.

Мне снится календарь без черных дат,
И что однажды прекратились битвы…
Военный бог, храни своих солдат!
Пусть их спасут надежды и молитвы!




www.stihi.ru/2004/05/03-01
Attachment: 8667173.jpg(13Kb)


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 

загрузка...

virchi    Date: Ср, 01/05/13, 11:50 | Message # 22
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1674
Петр Давыдов

СНЫ ВОЙНЫ


Как много лет в начале мая
Я забываю о весне,
Ночами снова вспоминая
О том, что было на войне…

Я знаю – нелогично это –
Мы временем разделены.
Но я опять ищу ответы
И снова вижу сны войны.

Я думаю: «А если б папа
Погиб случайно на войне?
Какой была бы страшной плата –
Жизнь, неподаренная мне!»

И сколько этих жизней разных
Украла страшная война!
Ведь, если б все родились сразу -
Была бы целая страна.

Но чей-то дед, и чей-то прадед
Мальчишки юные тогда,
Погибли все, Победы ради…
Ушли, пропали навсегда.

И не родились их потомки,
Детей и внуков просто нет.
Как ненаписанные строки,
Галактики погасшей свет…

… Но это не случилось с нами -
Живем, не чувствуя вины.
И только в мае, временами,
Я снова вижу сны войны.





Апрель 2012.`
Attachment: 5511768.jpg(9Kb)


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


tala    Date: Сб, 18/05/13, 06:14 | Message # 23
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
6
Не проходите мимо обелисков:
Их блеск на солнце о кресте напомнит,
О дне, когда метнуло небо искры,
Что в сердце милосердие хоронят.

Цените время, данное нам Богом:
Оно, поймите! - свято, уникально -
Стерель героям грусти хоть немного
Из мудрых глаз, опущенных печально.

Просите! О прощении просите
За те слова, что брошены нечайно,
И глупо, может, все порвали нити,
Связавште вас с мудростью их тайны...

Скорбите! Вместе с ними все скорбите,
Ведь их утраты жизнь вам подарили.
Молитесь! Знамя крестное несите!
Оно теперь не тяжко тем, кто в силе,

Кто молод, кто рожден любить и верить!
И воротячь без устали к былому,
Вы поклонитесь, уходя за двери,
Святой иконе, воинам и дому!..
 


natalka7474    Date: Нд, 02/06/13, 12:38 | Message # 24
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
108
ДВАНАДЦЯТЬ СИНОЧКІВ. ЦЯ ІСТОРІЯ ПРАВДИВА, СТАЛАСЯ ВОНА У ВОЄННІ РОКИ, В СЕЛІ КОШИЛІВЦІ,ЗАЛІЩИЦЬКОГО РАЙОНУ, ЩО НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ В РОДИНІ ІВАНА ТА ОЛЕНИ СМИКАЛЮКІВ. Я САМА З ЦЬОГО СЕЛА І ЗНАЛА БЛИЗЬКО БАБУСЮ ОЛЕНУ. ПРОСТО НЕ ЗМОГЛА НЕ РОЗПОВІСТИ ЇЇ ІСТОРІЮ. ДУМАЮ,ЩО ВОНА НЕ ЄДИНА ТАКА , ТА ЗАСЛУГОВУЄ ТОГО,ЩОБ БУТИ ПОЧУТОЮ.



У СТАРІЙ ХАТИНІ
У МОЇМ СЕЛІ,
У БІДНІЙ РОДИНІ
ДІТОЧКИ МАЛІ.

ІВАН ТА ОЛЕНА
ЗВАЛИСЯ БАТЬКИ.
ЖИЛИ ДУЖЕ БІДНО.,
ТА ДРУЖНІ БУЛИ.

ДВАНАДЦЯТЬ СИНОЧКІВ
ГОСПОДЬ ДАРУВАВ,
НІ ОДНОЇ ДОЧКИ
ТИМ БАТЬКАМ НЕ ДАВ.

ЧАС СТОЯВ ВОЄННИЙ,
НАВКОЛО БОЇ,
ГОЛОД БУВ СТРАШЕННИЙ,
ПЛАКАЛИ МАЛІ.

УСЕ ЗНИЩИВ ВОРОГ.
СПАЛИВ УРОЖАЙ,
І ДІТЯМ ПОЇСТИ,
ЩО ХОЧЕШ ДАВАЙ.

КАЖЕ МАТИ СТАРШИМ:
-ЩО Ж ГОЛОДУВАТЬ,
ЙДІТЬ БЕРІТЬ У ПОЛЕ,
КОЛОСКИ ЗБИРАТЬ.

В ТИХ ПОЛЯХ НЕДАВНО,
ЩЕ БОЇ ІШЛИ,
ВЗЯЛИ СТАРШІ МЕНШИХ,
І В ПОЛЕ ПІШЛИ.

ЗБИРАЛИ КОЛОССЯ,
СЕРЕД ПОПЕЛІВ,
РАПТОМ ЩОСЬ В ОКОПІ
СТАРШИЙ БРАТ УЗДРІВ*.

-ДИВІТЬСЯ,ТА ЩО ЦЕ?
КРИКНУВ ВІН БРАТАМ,
АНУ РОЗБЕРЕМО,
ГЛЯНЕМО ЩО ТАМ?

ВСІЛИСЯ НАВКОЛО
МАЛЕНЬКІ БРАТИ,
І РОЗДАВСЯ ВИБУХ
СЕРЕД ПУСТОТИ.

ЛЕТІЛА ОЛЕНА,
І НЕ ЧУЛА НІГ,
В ПОЛЕ,МОВ ГОЛУБКА,
ДО СИНІВ СВОЇХ.

МОВ НА СИВИХ КРИЛАХ
ВДАЛЬ ВОНА ЛЕТИТЬ,
ГОЛОВА ВСЯ БІЛА,
ПОСИВІЛА ВМИТЬ.

ВСІ ЇЇ СИНОЧКИ,
В ПОЛІ ПОЛЯГЛИ,
ЩЕ НЕДАВНО ВДОМА,
ВСІ ВОНИ БУДИ.

-НУ ЗА ЩО Ж ТИ ,БОЖЕ,
МЕНЕ ПОКАРАВ,
ДВАНАДЦЯТЬ СОКОЛІВ
У МЕНЕ ЗАБРАВ?

ІВАН ЗА СИНАМИ
НЕВДОВЗІ ПІШОВ,
А НЕЩАСНА МАТИ,
ПЛАЧЕ Й ПЛАЧЕ ЗНОВ.

ЩОДНЯ ДО СИНОЧКІВ
У ПОЛЯ ІДЕ,
ВЕСЬ БІЛЬ СВІЙ ТА РОЗПАЧ
ВОНА ЇМ НЕСЕ.

В САМОТНІЙ ХАТИНІ,
У СЕЛІ МОЇМ,
ВЖЕ НЕМА Й ОЛЕНИ,
НА ПОДВІР”Ї ТІМ.

ЛИШ ПО СЕРЕД ПОЛЯ,
ДЕ ШУМЛЯТЬ ЖИТА,
МОГИЛА Й ТОПОЛЯ.
ВСЯ РОДИНА ТАМ.


У всьому світі хай спокійно діти сплять,
І хай не будять їх ні танки, ні гармати,
Хай їх оточує любов і благодать,
А поруч з ними завжди будуть мама й тато.
© 2014 Н. Хаммоуда
 

загрузка...
загрузка...

karas    Date: Сб, 16/08/14, 19:51 | Message # 25
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
156
Люблю  збирати різні вірші інших авторів , це твірсамбірського поета , зараз дуже актуальний .
Чечня .
Це ніби сон ,
страшний , облудний ,
Горить земля і
гинуть люди  ,
Дерева спалені і
скрізь
У цьому пеклі
запах тіла  ,
Підсмаженого на
смолі .
А озвірілі
москалі
Дітей чеченських
розпинають
За те , волі
захотіли
На своїй
батьківській землі
Фугасні бомби
землю місять
І смерть літає
понад містом .
Кричить поранена
: «Фашисти !
За що вбиваєте
своїх ?!»
Та куля із
шаленим свистом
Нараз скосила і
її .
На сніг
розсипалось намисто
І покотилося до
ніг …
Це так
чеченському народу
Московський
«брат» приніс «свободу»
На його
батьківський поріг
  Богдан Катинський .
м. Самбір .


надія-крок до майбутнього
 


karas    Date: Ср, 20/08/14, 20:07 | Message # 26
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
156
Все
більше згадується нам минулого . Ніби й нема справжньої війни на Україні , але
вона весь час дихає то  в

спину , то влице з боку Росії . Царські сатрапи , враз відчули слабинку у воєнній доктрині
знищення армії в Україні ,

і посилили ці царські недоноски свій вплив задопомогою зброї . Багато хто ще досі вірить що Росія – це мати всіх

містРуських , і забуває , що матірю була і назавжди є лише Україна і її столиця
Київ ! Хоча ворог добре знає це

тому і затіяв війну , а де війна там і втрати ,там плач і горе вдовиць…

                                                                           Олесь Омельченко
  *
Коханий мій убитий на війні.

Його я скільки років виглядала.

Не вірила, що вбитий. І благала

у долі чуда,

щоб явивсь мені

Із зорепаду Місяцем ясним,

у співі дня шовковим падолистом,

крізь часу лет освідченням вогнистим,

І молодим...

назавжди молодим...

Я вже стара.

Минуло сотні літ

мого чекання.

Стомленій любові

болюче в снах і в приспаному слові...

Надворі дощ стіка сльозами з віт...

Травневий сад чекає дива знов,

а я тремчу в день пам'яті від крику
,
і нашу ненароджену дитину

так міцно пригорта

моя Любов!

Коханий мій убитий на війні...

А я живу,

мов додивляюсь казку.

О незабутній,

Згадуйся, будь ласка,

навіки юній

старості моїй!

І як
це ми до попустили до цього , і опустилися так низько що Україну сприймають як
рабиню … Мабуть тому що

самі не цінуємо себе …13.08.2014 12:40:46


надія-крок до майбутнього
 

загрузка...

karas    Date: Ср, 20/08/14, 20:10 | Message # 27
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
156
Війна
була , війна ще є , війна нажаль ще буде , мовчить ріка , у ній журба , і трупи
плавають… це ж люди …

Ніби
пройшло все … А біль залишився , і все повторяється знову , ніби на старій
грамофонній пластинці , і лише

тужливі звуки спогадів залишаються у серці .

                                                                              Сава Голованівський

                                                                        ПІСНЯ ПРО МОЮ УКРАЇНУ

Де гнеться під вітром висока тополя

і хвиля дніпрова встає,

твій син, Україно, лежить серед поля

і дивиться в небо твоє.

І ти йому тихо шепочеш: "Дитино", -

схиляєшся ніжно над ним,

моя Україно,

сумна Україно,

пожарища звихрений дим!

Води б йому випити в чорній неволі

і рани омити свої,

забув би утому, і спрагу, і болі,

і рушив би знову в бої.

Та дим, як туман, устає з-над руїни,

темніє дніпрова вода,

моя Україно,

жива Україно,

веселка моя молода!

Він чує - ворушиться в грунті коріння,

і, сіючи клич, а не плач,

про горе твоє провіщає каміння -

руїн твоїх чорних сурмач.

Він бачить, як множиш ти силу невпинно,

бо в світі росла не одна,

моя Україно,

нова Україно,

радянська моя сторона!

Як вісники волі, сідають щоночі

в дрімучих лісах літаки -

це шлють автомати московські робочі

в твої партизанські полки.

Надходить уже неминуча хвилина,

і син твій до бою встає,

моя Україно,

жива Україно,

за волю і щастя твоє.

Я вірив, що ворог тебе не поборе,

і ворог тебе не зборов, -

він ще відповість за гірке твоє горе

і кров'ю заплатить за кров.

І слава твоя оживе неодмінно,

і доля розквітне ясна,

моя Україно,

жива Україно,

блакитна моя сторона!

                       1942

Пройшла
війна , та все трива , і біль у серцях залишився , чому труна ,потім друга ,
чому цей біль не зупинився …

13.08.2014
12:46:38


надія-крок до майбутнього
 


virchi    Date: Чт, 28/08/14, 09:40 | Message # 28
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1674
Далі - вірші про АТО, про бійців з АТО,
про горе і страждання народу України...


Attachment: 8701387.jpg(38Kb)


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 

загрузка...

virchi    Date: Чт, 28/08/14, 09:41 | Message # 29
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1674
НЕОБЫЧНОЕ ПИСЬМО 
(ВОЙНА. АТО)

Это моё последнее письмо…
Тебя оно состарит, понимаю!
Мне жаль, что ты его не сохранишь –
С душой своей, его я отправляю.

Прости меня за эту Мама весть.
Прости родная, что я умираю.
Вокруг меня шумит зелёный лес,
Он твою песню Мам напоминает.

Ну, ту из детства – помнишь или нет?
Про светлый мир с цветочными полями,
Про смелых рыцарей из старых добрых книг,
И про принцесс - с красивыми глазами.

Я очень Мама жить хотел, поверь!
Никто здесь смерти просто так не дался.
Здесь, каждый жизнь по-своему любил –
И каждый с ней по-своему прощался.

Прости за то, что горе в дом принёс!
Прости, что с внуками не сможешь баловаться.
Прости, что радость всю, с собой унёс,
Прости, что часто приходилось извиняться.

Ну, вот и всё. Меня Мам больше нет!
И песенка лесная затихает.
Ну, та из детства – помнишь или нет?
Про светлый мир с цветочными полями…


27.08.2014 р.

Євген Мірошниченко



Attachment: 1484715.jpg(68Kb)


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


virchi    Date: Чт, 28/08/14, 09:56 | Message # 30
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1674
Роман Кахович

Лишаюся частіше сам на сам,
Із совістю своєю перед Богом;
Найкращі всі - споряджені в дорогу.
Найкращих - забирають небеса.

А я на бездоріжжі взагалі,
Не бачать очі світла через хащі.
Напевно, я у світі, не найкращій,
Тому і залишаюсь на землі.


Attachment: 6864426.jpg(46Kb)


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


форум сайту Анумо знову віршувать! » Поезія - це завжди неповторність » Вірші за тематикою » Вірші про війну (Стихи о войне, вірш про війну)
Сторінка 2 з 8«123478»
Пошук:



 
             Украина онлайн
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz