|
|
Вірші про війну
| |
| Vitaliyovych
♂
| Date: Пн, 15.05.2017, 18:13 | Message # 106 |
|
| 20 cекунд.
Не буди ты меня спозаранку,
Ой, как хочется,господи,спать!
Мы вчера долго ехали в танке
И стреляли в искомый квадрат!
Не буди ты меня,беспокоя,
Дай поспать ещё 20 секунд,
Я вчера только вышел из боя
Танки столько в бою не живут!
Пусть остыла в тарелке картошка,
Сверху пули стучат как драже,
Разрешите,посплю я немножко,
Здесь,на небе седьмом,в блиндаже!
Не буди ты меня спозаранку,
Дай немного поспать,побратим
Обещаю,потом,на гражданке
Эти 20 секунд возвратить!
Не буди ты меня на рассвете
Дай немного поспать в тишине,
Я в секунды щастливые эти
Забываю чуть-чуть о войне.
А завтра опять не слыхать тишины,
А завтра опять адский труд,
Чтобы забрать у проклятой войны
Те последние 20 секунд!
Разбуди по тревоге меня,побратим,
Нам в серую зону под пули идти,
Потом, обещаю,за всех отосплюсь,
Если завтра живым я из зоны вернусь!
Яковенко В 8-9 мая.
|
|
|
|
|
| sergeycsd
♂
| Date: Чт, 22.06.2017, 22:33 | Message # 107 |
|
| Жовте на чорному (Із циклу "Два кольори мої")
Чорні окопи ніч в чорне загорне,
Небо над степом чорнісінько-чорне,
Жовтий лиш спалах, неначе комета,
Спалах! І постріл із гранатомета...
|
|
|
|
|
| Remar
♂
| Date: Чт, 22.02.2024, 21:50 | Message # 108 |
|
| Гарно, але сумно
|
|
|
|
|
| bnkp
♂
| Date: Нд, 12.10.2025, 18:03 | Message # 109 |
|
| ***
І буде мир...
І вишні зацвітуть
У рідному моєму краї.
Лелеки добру звістку принесуть:
"Кінець війні, ми ворога здолали!"
І на світанку вмиється Земля
Ранковою холодною росою.
І буде чути пісню солов'я,
А не ревіння літаків над головою.
Підніме очі закривавлений Ірпінь,
Йому плече підставить сива Буча.
А Бородянка і Гостомель-побратим
Порушать тишу стогоном болючим.
Демидів враз прокинеться від сну,
Від болю ран ворожих окупантів.
На повні груди крикне: "Я живу!!!
Я витримав оцих потвор-мутантів".
Козаровичі, пошматовані вогнем,
Потоптані, знесилені і босі.
Тавровані ординським тим мечем
Піднімуть хвилю в морі стоголоссям.
І Димер, Катюжанка, і Синяк
Сплюндровані поганською рукою ката
Без сліз, бо їх давно уже нема
З колін устануть, бо прийшла розплата.
Почує це Іванків – сивий дід.
Вони його живого розпинали,
Він навіть не стогнав, він гордо переніс.
Його тортури дикі не зламали.
Чоло насупить древній наш Лютіж
Поранений, обстріляний, побитий.
Тримав він оборону, як справжній захисник,
Сміливістю своїх людей прикритий.
А Вишгород, наш славний волонтер!
І день, і ніч збирає поміч всім нужденним.
Ви очі бачили, отих святих людей,
У них вогонь добра горить священний.
Засяє сонцем Вишгородський край.
Підніметься з руїн моя країна,
Бо мужності такої світ не знав.
По силі духу ти одна така єдина.
Повернемось до мирного життя,
Запахнуть чорнобривці й рута-м'ята.
І мама заспіває "Котика-котка",
І принесе "від зайчика" гостинця тато.
(О. Горголь-Ігнатьєва)
|
|
|
|
|
| bnkp
♂
| Date: Нд, 12.10.2025, 18:03 | Message # 110 |
|
| А надворі сонечко і весна.
І не скажеш, начебто, що війна.
Тільки в серці щем, а в очах – сльоза,
Бо далекі гупання – не гроза.
Бо шляхами рідними ворог йде,
За собою смерть і біду веде.
Та не стане плакати наш нарід –
Бо ми сильний, мужній, козацький рід!
Разом переможемо! Слава Україні!
(Інна Тарасенко)
|
|
|
|
|
| bnkp
♂
| Date: Нд, 12.10.2025, 18:03 | Message # 111 |
|
| Причетність – це совісті силаНе смій опускати руки,
Ти чуєш? Ні в холод, ні в зливу.
Почуй свого серця стукіт,
Відчуй у собі ту хвилину,
Коли в тобі сила збереться
В кулак, і ти знову до бою,
Лихе лиш тоді минеться,
Коли найсильніша є воля.
Не зітруться з пам’яті свічі,
Що вістрями дивляться в небо
Герої, сказавши, що треба
Заради життя і світла,
Щоб мирно сонце сміялось,
Земля по-новому щоб квітла,
Дитина у щасті купалась.
Щоб сни із жаху не снились
Усім, бо народжені жити…
А ми об’єднаймо всі сили,
Щоб встати з-під цього гніту.
ПРИЧЕТНІСТЬ – ЦЕ СОВІСТІ СИЛА
Війна терезами стала.
НАМ ТАК ПЕРЕМОГА ПОТРІБНА!
На інше не маємо права.
(Людмила ЯЦУРА)
|
|
|
|
|
| bnkp
♂
| Date: Нд, 12.10.2025, 18:03 | Message # 112 |
|
| ***
В моїй Україні сьогодні війна,
Небачена людством донині.
Весь світ пробудила страшна новина —
Вночі, о четвертій годині.
Моя Україна — вже сяйво пожеж,
Що сіють ракети і гради.
І танків колини повзуть по полях,
Мов з нір повилазили гади.
Моя Україна — Чорнобиля дзвін
І "Привид" у небі нестримний.
Це армія наша — безстрашний загін,
Це острів Зміїний.
Палає Херсон, Запоріжжя горить,
Маріуполь і Харків в руїнах.
Та з Києва голос: "Тримаймо стрій!
Моя Україно!"
Україно моя — Симеренковий сад
І слово Тараса-пророка.
Моя Україна не знає "назад",
Вперед її кроки.
Моя Україна — подолана ніч.
На попелі виросте колос.
Моя Україна — Зеленського клич
І Арестовича голос.
В крові захлинаються орки кремля —
На часі їх смертна година.
Засяє у Світі, як нова зоря, —
Моя Україна!
(Л. Федорова)
|
|
|
|
|
|
|
|
