|
|
Вірші про війну
| |
| luysik67
♀
| Date: Пт, 12.12.2014, 21:44 | Message # 76 |
|
| Благословенна будь,моя країна!
Ще рани кровоточать- йде війна.
Міста скалічені стоять в руїнах
і лізе ворог, наче сатана.
Літають кулі- чортове нашестя,
там їх кумир сьогодні править бал.
Ще мабуть мало крові він нажерся,
поповнюючи м"ясом арсенал.
Все Богом прикривавсь, Святим Месія.
Від кого нас ти захищав?
А розбрат,ворожнечу,хто посіяв?
Коли на нас ніхто не нападав.
Благословенна будь,моя країна!
Слід чобота від супостата заросте,
а вправна швачка - час заштопа рани.
І Україна оживе і розцвіте.
2014 Л.П.
Attachment:
4313764.jpg
(28.9 Kb)
Хто гіркоту полину смакував
- цінити буде дуже мед.
Хто в очі смерті заглядав
- той знає,що живе.
|
|
|
|
|
| karas
♂
| Date: Нд, 14.12.2014, 08:49 | Message # 77 |
|
| Війна
це біль , тягар в душі , це вбивство – гріх , але не сміх , у когось може думки
золоті , зробити людство
сиротами в світі , але є Бог , є правда на землі ,нажаль це іродам тиранам неможливо зрозуміти…
АНАТОЛІЙ
ТАРАН
* * *
А хутір називався наш Березів Яр .
Та не було там жодної берези .
Чи то війни пережував пожар .
А чи зрубали , може , на протези.
Бо за війною перейшла війна .
І тільки назву не могла спалити .
Ніяких в тім нема чаклунських чар :
Все виростим , збагнем чуттям тверезим.
І хутір наш повік Березів Яр ,
Бо світлі люди нам , немов берези .
Війна
– це біль , це втрати на землі , лишає шрами і на тілі й на душі …
23.09.201410:14:20
надія-крок до майбутнього
|
|
|
|
|
| Pylyp
♂
| Date: Пт, 19.12.2014, 06:51 | Message # 78 |
|
| Войне – нет!
Войны хотят ли люди вновь?
Спросите вы у городов:
Луганск ответит и Донецк,
И Мариуполь, наконец,
Одесса даст такой ответ –
«Чтоб миру – да! войне – так нет!»
31.03.2014р. Пилип Тихий
«Добре нам прислів’я каже: Ворог правди не розкаже.»
Post edited by Pylyp - Пт, 19.12.2014, 06:52 |
|
|
|
|
| luysik67
♀
| Date: Пт, 19.12.2014, 08:00 | Message # 79 |
|
|
Розкололось небо навпіл
- це не гуркіт громовиці.
Чорним вороном накрила,
залп гармат,як блискавиця.
Ще не давно небо мирне,
колосилися поля...
І хто знав,замля здригнеться,
- в Україні йде війна.
А ще вчора мир і спокій,
не чекали ми біди:
вириті в містах окопи,
по дорозі блок-пости.
Караван повзе із танків,
стріляниниа із гармат.
І зруйновані будинки,
наче привиди стоять.
Це війна! А може сниться?
Чи якесь страшне кіно?
Росіяни й українці були разом,
за одно...
Так чому нас розділили?
Схід і захід - йде війна.
Люди добрі,схаменіться!
Україна в нас одна!
2014р 
Attachment:
4592300.jpg
(50.1 Kb)
Хто гіркоту полину смакував
- цінити буде дуже мед.
Хто в очі смерті заглядав
- той знає,що живе.
|
|
|
|
|
| karas
♂
| Date: Нд, 04.01.2015, 08:29 | Message # 80 |
|
| До
звитяги , вперед ! Міцно взятись за руки ! До звитяги на вірний шлях ! Через
лиха і муки , вперед крізь грозу до
боротьби , за волю нам разом встати , дарманавколо ще вороги , правду , свободу лиш нам відвоювати !
АВЕТІК ІСААКЯН
***
З вірменської переклав В.Терещенко
Серце моє на верхівях гір ,
Разом з орлами , в рідних краях ,
Гнівно палає серед сузір ,
Кидає блискавки по ворогах .
Серце моє з вами щодня ,
Славні борці , повні снаги ,
Вас прославляю піснею я ,
Благословляю ваші шляхи .
Вас послав рідний
народ ,
Ви несете у своїх руках
Світлий вогонь людських свобод ,
Ви ворогів повертаєте в прах !
Буре , промчись , грозо , пройди ,
Змий із людей гниль і твань !
Мисль безсмертна наших дерзань ,
Вгору до сонця серця веди !
Даремно
ворожі сили , нам впоперек шляху стоять
, вони зійдуть в могили , нам жити в памяті , навік , і назавжди !02.10.2014
13:03:14
надія-крок до майбутнього
|
|
|
|
|
| kopylovasvitlana
♀
| Date: Пт, 16.01.2015, 21:46 | Message # 81 |
|
| У войны отменный аппетит.
У войны отменный аппетит.
Всем она найдет работу.
Не стреляешь - значит дезертир.
Ждет тебя, солдат, штрафная рота.
Смело автомат в руках сожми.
Целься, жми курок, стреляй и точка.
Впереди - не человек, а враг.
Первый кто нажал - тому отсрочка.
Если дали установку град, или бук, систему буратино -
Ты уже не человек, солдат,
Ты уже подобен властелину, -
Огнедышащий дракон твой брат.
После будут минные поля,
грустные дома,
Земля в воронках.
После будем долго привыкать
К орденам, не в такт, звенящим громко.
Светлана Копылова.
Post edited by kopylovasvitlana - Сб, 17.01.2015, 22:18 |
|
|
|
|
| braining
♀
| Date: Вт, 20.01.2015, 15:12 | Message # 82 |
|
| ЗНОВУ ГАТИТЬ!
І знов путгітлер
по будівлях гатить! –
Йому б ввести
Вкраїну в вічну кризу!
Півукраїни –
біженці… Чи хватить
Тут совісті? Чи
жити на валізах?
Мої дончани!
Сестри двоюрідні!
За що ж ви так
страждаєте жорстоко?
Завіщо рвуть
козачу націю? Чи то ми бідні?
Чи совістю
поховані глибоко?
Ні, українець
гітлеру – не пара:
Голодомори всі
фашистам не простить!
Від нас кацап
лише вивозив з паром,
А завезти щось нам
– забувся, де й лежить!
Сестрички, любі,
скільки вас гукаю
До Мелітополя! А
тут хіба тихіше?
А краще де?
Фашист давно ганяє
По Україні! Наша
ж влада – на словах грізніша!
6.01.2015
|
|
|
|
|
| braining
♀
| Date: Вт, 20.01.2015, 15:13 | Message # 83 |
|
| ЗНОВУ ПРО ДОНЕЦЬК
Я за Донбас щодня
тепер молюся,
Бо путінгітлер не
збирається заглохнуть.
Народ російський
був би радий розвернуться –
Та він уже
хассап, таким йому і здохнуть!
Щодня там люди
гинуть! І воєнні,
А це вже села
почали в руїни класти!
Русак забув вже,
скільки полонених
У нас його
бійців! (Такі вони «зубасті»)!
«Вантажик 200»
путю не цікавить,
Бо путя той – від
санкцій відбивається!
Придумує, як
кризу відбазарить,
І як би тут
монархом залишаться.
8.01.2015.
|
|
|
|
|
| braining
♀
| Date: Вт, 20.01.2015, 15:14 | Message # 84 |
|
| СУЧАСНІСТЬ-2
Яку ж це ницу
совість треба мати,
Щоб вісімдесят
три рази за ніч бомбити нас,
Щоб рушились будівлі
й малі хати,
Щоб потерпав за
всіх старий Донбас?!
Щоб шахти (всі!)
були забиті трупом,
Щоб ані світла,
ні води в нас не було!
Щоб, скільки ми й
жили, скрипіли б безшурупом,
Щоб все здоров’я наше – вітром ізнесло!
Така безсовісна
натура в росіян!
Такі-от задумки,
і хижі, і лукаві!
А путя їх зжене
під Тихий океан,
Якщо вкраїнець не
зупинить їх, не вдавить!
13.01.2015.
|
|
|
|
|
| braining
♀
| Date: Вт, 20.01.2015, 15:15 | Message # 85 |
|
| СИЛОВИКИ – БОЙОВИКИ
Так хто ж такі
силовики?
Так хто ж такі бойовики?
Ви все вже
зрозуміли?
Чи дітки ще
невмілі?
Чи може криється
отак,
Як руський
найманець-козак,
Чи ще щось дуже
дивне,
Для люду щось
противне!
То поясніть мені,
школярики маленькі:
Хто там по хатах
лупить так грізненько?
Чи ви дітям оце
поясните пізніше? –
Силовиків-бойовиків
як назвете ніжніше?
2.01.2015
|
|
|
|
|
| lirik1205
♂
| Date: Нд, 25.01.2015, 21:45 | Message # 86 |
|
| Прости война, что нам не до стихов.
Теперь не до любви и песнопений,
Поем мы свои оды для бойцов -
Для будущих сегодня поколений.
Прости война, что мир сейчас в дыму
И часть страны вся в горе от пожарищ.
Но свои жизни не подарим никому,
И острым жалом мы врага ужалим.
Прости война, что звезды не зажглись,
Луна на небе стала снова красной
Все от того, что кто-то скажет «пли»,
И мир цветной украсят черной краской.
Прости война, что мир не одинок,
Я слышу голоса людей зовущих.
Придет победа, только дайте срок,
И станет жизнь прекрасной и цветущей!
|
|
|
|
|
| maryana_zima
♀
| Date: Ср, 28.01.2015, 16:22 | Message # 87 |
|
| Листзвертання до батька!
Тату я знаю ти хотів бачити мене ще живим.
А,я так без пояснень,без слів покинув цей світ.
Ти досі віриш що я ще повернусь.
Відкрию очі і ти знову побачиш мої карі очі..
Ти б все віддав заради мене я знаю.
Заради мого життя,але не варто тату.
Я думаю,одного втраченого життя уже стане.
Хоча що я говорю-це сотні втрачених життів.
Правда ми ж з тобою обоє знаємо, що кров була там пролита не марно.
Тепер ти будеш жити у вільній країні.
У якій я надіюсь не забудь мене.
Якщо б я прокинувся,я б сказав що не марно заснув.
Бо щось все-таки добився.
Не плач батьку,не ридай,обніми мою маму і тихенько упустіть моє тіло у яму.
Я у дорозі до Бога.
Я бачу вас всіх і за вас я молюся.
За країну за неньку і за тебе батьку рідненький.
Тепер країною своєю пишаюсь.
Я лиш неба рукою торкнуся і миттю до вас повернуся.
Я вам у цьому клянуся..
Зімірська Мар'яна
|
|
|
|
|
| Nlidia
♀
| Date: Чт, 12.02.2015, 11:44 | Message # 88 |
|
| Нещодавно почала знайомитись с поезiэю "Мила Орлова"
***
Лист солдату
І знову я пишу листа тобі, СОЛДАТЕ,
Щоб хоть на мить в думках ти повернувсь додому.
Туди, де кожну мить чека на тебе мати,
Та молиться за сина образу святому:
"Не оминай, Господь, мою дитину,
Тримай його за руку повсякчас...
Не дай зламатись у тяжкі хвилини,
Коли душа болить від неминучих втрат...
Так, в Україні наша міць і сила,
Хай маємо ми безліч рас та різних мов.
Але ж одна земля нас всіх зростила,
Ми переможемо! Бо несемо в собі любов."
http://mila-orlova.com/poeziya-proza/poeziya/156-list-soldatu.html
|
|
|
|
|
| login
♂
| Date: Нд, 15.02.2015, 21:57 | Message # 89 |
|
| . Ненаписанное письмо.
Летят снаряды – смерти дилижансы,
нам, молодым, все драки по плечу.
Но этот бой не оставляет шансов,
а я еще так многого хочу.
Я так хочу увидеть снова небо,
увидеть не сквозь танковый прицел.
Я так хочу, чтоб поле пахло хлебом, -
а «пахнет» сотнями убитых тел.
Я так хочу любить и быть любимым,
ласкать жену мозолистой рукой.
Я быть хочу не раненым – ранимым
и наслаждаться сбывшейся мечтой.
Я так хочу увидеть, как сынишка
отважно ступит первый свой шажок
и вместе с ним заснуть, читая книжку,
а не набив патронами рожок.
Я так хочу, чтоб люди жили в мире,
а не торгуя миром за грошИ,
увидеть Рим и побывать в Каире,
там, где история судьбу вершит.
Я так хочу услышать, как кукушка
мне накукует долгие года.
А слышу только, как снаряд из пушки
несет мне смерть, не ведая стыда.
Я так хочу увидеть снова маму,
сказать: «Родная, я живой! Привет!..»
Вы не спешите слать ей телеграмму
о том, что ее сына больше нет.
Я так хочу, чтоб не было мне больно,
когда застынет мир в моих глазах.
Я так хочу покинуть бой достойно –
«уйти на дно, не опуская флаг»…
Post edited by login - Нд, 15.02.2015, 21:59 |
|
|
|
|
| Мария
♀
| Date: Нд, 22.02.2015, 19:06 | Message # 90 |
|
| Хочу поблагодарить за слова песни Савы Голованівського
ПІСНЯ ПРО МОЮ УКРАЇНУ
но, есть и другие слова этой песни, которые меня покорили. А звучат они в песне , которую исполняла Марія Литвиненко-Вольгемут : "Моя Україна" -
Грамплатівка 11663 (запис 1943 року) З колекції Віталія Донцова
Приведу этот вариант стихов:
Ілля Віленський - Сава Голованівський
Де гнеться під вітром висока тополя
І хвиля дніпрова встає,
Твій син, Україно, лежить серед поля
І дивиться в небо твоє.
І ніжно йому не промовиш "дитино",
Не схилишся ніжно над ним...
Моя Україна, жива Україна,
Пожарищ розвіяний дим.
Я чую твій зойк і тривожне квиління,
Мов птаха підбитого плач.
Про горе твоє провіщає каміння,
Руїн твоїх чорних сурмач.
І чують світи, як ти стогнеш невинна,
Та сонце з-за хмар вирина.
Моя Україна, жива Україна,
Блакитна моя сторона.
Я вірю, що кат твій тебе не поборе,
І ворог тебе не зборов.
Ще він відповість за гірке твоє горе
І кров"ю заплатить за кров.
І слава твоя оживе неодмінно,
І доля, в якій ми сплелись.
Моя Україна, жива Україна,
Квітуча й жива, як колись.
|
|
|
|
|
|
|
|
