Зимова ностальгія
Опадають зірки пелюстками в траву, Під весінню мелодію вітру. Срібним качуром місяць тремтить на плаву, Сполошивши ставкову палітру. На піщану косу молода рогоза, Хороводом забігла з роздолу. Її свитки тонкі трав’яниста лоза, Заплела ухопившись подолу. Тертий шквалами клен, доторкнувшись води, Розчепірив коріння сільцями. Порибалити вийшов із хащ лободи Карасів, що блукають ченцями. Невиразний фантом водяного млина, Пліснявіє в журбі безколесо… З-під дверей порохніє муки пелена І серпанком лягає на плесо.
Додав: mikolachat (09.01.2014)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1378 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 11
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА