Дуже дякую, пане Михайле, за ваші думки. Мені хотілося донести до читача, що серце поета роздвоєне, але все ж одне! Поет живе у своїй поезії, і заразом реальній буденщині. Він завжди шукає чогось вищого, прекрасного, недосягненого. Досконалі поети ,часто дають напрямок чи то родині, чи своєму народові. Поринають в минуле, здобувають майбутнє! Від них ми вчимося, хоч не завжди осягаємо вершин. Себе зараховую до тих, які постійно вчаться правильно писати, і не губити в цьому процесі душі. Тому я просто -любитель поезії! Пишу, бо не можу не писати! Поезія стала частинкою мойого "Я*. Мабуть вбільшости ми всі тут такі. Наснаги вам, друже!
Цікаві історичні дані! Кожний передає їх до свого смаку. Лиш добре передумавши все, можна знайти правду. Чорновола знала особисто. Не хочу входити у дальшу дискусію. Дуже дякую за розмову. Все ж, у нас спільна ідея , а це- НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНА!
Дякую ,що обізвалися ще раз. Ви мабуть знову мене не зрозуміли. Я говорю про ПОЕТІВ, а не про любителів поезії. Всі ми тут аматори! До ПОЕТІВ, нам далеко!
Ой! А на якій підставі ви прийшли до такого переконання? Цілком не згідна із вашим ставленням до поетів. Ми говоримо про ПОЕТІВ, а не про людей ,які просто люблять поезію і віршування. Поети, письменники, це рушії нашого суспільства, обдаровані Богом у вмінні передати думки народів і винести все на світло денне. Не мушу перераховувати всіх наших поетів, які піднімали народ і навіть давали напрямок, як ось Шевченко чи Франко. А таких у нас багато. Хотілося б почути більше про вашу таку драстичну думку.
Якось так ставалося, що на протязі цілої нашої історії -ми вміли воюати, осягати бажане, а от утримати не вдавалося. Наші державні мужі , завжди починали хитатися і суміватися у своїй власній силі. Та і не так то легко було стати сильним, маючи навкруги сусідів, які тільки і чекали не чергове загарблення наших земель.А зрадників завжди було хоч в гать гати! Та і навчилися ще з Київської Русі творити міжусобиці! Відколи Ярослав Мудрий поділив землю між синами, миру не було. На цьому користали наші вороги. Але змагання за самостійність, було і буде, аж прийде заповіджений "Вашинґтон," про якого згадує Шевченко. Нація, яка зуміла втриматися будучи поневолена понад 350 років, не може згинути. Наш народ,дуже змінився після останнього Майдану.Подивіться на молодь. На них надія! Нація кристалізується! Україна іде до своїх висот!
Щодо Мазепи, може варто ще прочитати його життєпис. Він ніколи не крав і не грабував. Заслужив пошану в Польщі, його шанував Петро і він був у великих почестях. Мав всього достатньо. Але він таки був патріот і потаємно плекав мрію визволити Україну із московського рабства. Карло був ще дуже молодий король, який не добре підготовився до походу. Зима перервала задум.
Просто ще хочу додати свою думку про Мазепу! Знаю про нього багато, а тому не зі всім згідна у вашій праці. Він робив помилки, але завжди уболівав за свій народ і хотів здобути самостійність Не вдалося! Так як і багатьом перед ним. Ось його вірш, який став дороговказом його боротьби.
Всі покою щиро прагнуть, А не в один гуж тягнуть, Той направо, той наліво, А всі браття, тото диво! Нема ж любови, нема ж згоди Од Жовтої взявши Води (8); През незгоду всі пропали, Самі себе звоювали. Ей, братища, пора знати, Що не всім нам панувати, Не всім дано всеє знати І річами керувати! На корабель поглядімо, Много людей полічімо, Однак стирнюк сам керує, Весь корабель управує. Пчілка бідна матку має І оної послухає. Жалься, Боже, України, Що не вкупі має сини! Єден живе із погани (9), Кличе: «Сюда, отамани! Ідім матки рятувати, Не даймо їй погибати!» Другий ляхам за гріш служить (10), По Вкраїні і той тужить: «Мати моя старенькая, Чом ти вельми слабенькая? Різно тебе розшарпали, Гди аж по Дніпр туркам дали (11). Все то фортель, щоб слабіла І аж вкінець сил не міла». Третій Москві юж голдує (12), І їй вірно услугує; Той на матку нарікає І недолю проклинає: «Ліпше було не родити, Нежлі в таких бідах жити!» Од всіх сторон ворогують, Огнем, мечем руїнують. Од всіх нема ж зичливості, Ані слушной учтивості; Мужиками називають, А підданством дорікають (13). Чом ти братів не учила, Чом од себе їх пустила? Ліпше було пробувати, Вкупі лихо одбувати! Я сам, бідний, не здолаю, Хіба тільки заволаю: «Ей, панове єнерали, Чому єсте так оспали? І ви, панове полковники, Без жадної політики, Озмітеся всі за руки, Не допустіть гіркой муки Матці своїй більш терпіти! Нуте врагів, гнуте бити! Самопали набувайте, Острих табель добувайте, А за віру хоч умріте, І вольностей бороніте! Нехай вічна буде слава, Же през шаблі маєм права!
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('