Щиро дякую за оцінки і за теплі слова!!! Я рада, що Вам сподобалось! А що рейтинг - не найвищий, то що ж... Скільки людей - стільки й думок... Ні на кого не ображаюся.
Добре, пані Наталіє! З-поміж інших виокремлю одне зауваження: правильно наголошувати "ненАвисть", а не "нЕнависть". Раджу допрацювати. Дякую за життєствердність вірша!
І таке буває... Що ж, вірш непоганий, сказала б навіть: гарний, якби не було окремих вад. Напр., замість "повезло" треба "пощастило". Або: "знов нову"... По-перше, це - тавтологія (повторення одного кореня), по-друге, не "нОву", а "новУ". Даруйте... З Великоднем!
Дякую, пане Asedo1949, за коментар-доповнення! Особливо дякую - за... "толерантність", хоча я не люблю її. Бо зазвичай у нас іде злоба, якщо хтось висловив власну думку про свій світогляд або просто нагадує про рідний для українців. Авже ж, питання - філософське, тож можна поміркувати. Я висловила СВОЮ думку.
Віршу бракує пунктуаційного впорядкування. Гарно читалося - ДО останніх двох рядків. Та ще словосполучення "банальність - смерть" радше замінити на простіше: "банальна смерть", позаяк через збіг приголосних ("-сть см-") У ДВОХ словах читається не милозвучно.
Дякую й Вам, пані Наталко! І я сподіваюся, що згинуть (зникнуть). А вірш писався декілька років тому, то й мало оптимізму. Втім, хоча й ЗАРАЗ наш Славень, здається (!), й почав здійснюватись, однак того оптимізму не набагато більше. Тому й помістила тут, бо вважаю злободенним так само. Від тих "воріженьків" (т. зв. "братів") - ще більше тривоги й небезпеки...
Дякую за те, що звернули увагу сАме на ці слова. Я теж так само зреагувала б! Але ця фраза - у лапках, тож ясно видно, що це - цитата. Тому й - "за". Бракує знака питання після неї. (Недогледіла...). З ним і буде "проти". Тож повинно було бути написано ТАК: "І душу, й тіло в битві ратній - "за москалів й жидят"?!". Загалом вірш писаний з іронією, бо тому й "маємо те, що маємо", що сповідуємо чуже, боремося за чуже, нерідко - вороже, святкуємо москальські й жидівські свята...
А я українську вважаю найкращою не лише тому, що це - моя рідна мова, а й тому, що вона і справді визнана такою (найкрасивішою, найбагатшою і наймилозвучнішою) ДВІЧІ на Міжнародних конкурсах мов. Тож нам є чим пишатись. Та навіть якби і не конкурс, однаково маємо любити її, бо вона - мова батьків, роду і народу. Дякую Вам за відгук!