Саме так, пані malovana. Подібні зустрічі - це, справді, і відпочинок, і цікаве спілкування на найрізноманітніші теми, і, ясна річ, - натхнення. Бо ж кожен із нас надихАє один одного своїм твором, проведеним заходом, активною життєвою позицією. Гуртуймося, це завше корисно!
Саме так. Тим, напевно, і пояснюється наше членство у різних СПІЛКАХ: шукаємо однодумців ("по духу братів"), де все робиться СПІЛЬНО, разом. Такі гурти, друзі-однодумці й сама поезія як привід зібратися і справді рятують від безвиході й відчаю. Дякую Вам! Щиро бажаю кожній творчій (і не лише творчій) людині мати таких однодумців, братів по духу!
Дякую, пані Кошкіна, за коментар! Але мені здається, що Ви не зовсім точно зрозуміли два останні рядки (а може, це мені не вдалося точно передати свою думку?). Я хотіла сказати, що головне для нас, учасників гурту, - це спілкування. Втім, не лише для нас, членів Хмільницького літературно-мистецького клубу "Золота Троянда", а й, мабуть. для всіх нас, у т. ч. - й на цьому сайті. Ще раз дякую!
Вельми вдячна вам усім за таке активне обговорення, за Ваші коментарі, тобто - за вашу громадянську позицію! Я так само вважаю, як пані Наталка: "куди б не завелИ дороги" (правильний наголос усе-таки - "завелИ"), рідну мову не проміняю на жодну мову світу, не поступлюсь нікому. Бо вважаю, що можна поступитися лише місцем у транспорті, , але не мовою, тим паче - в рідній державі. Так, земляче, РІДНЕ СЛОВО - це й усне мовлення, і писемне, і навіть думки, бо мислить людина рідною мовою. Ще раз дякую за коментарі й оцінки!
Щиро дякую за Ваше патріотичне розуміння і правильну громадянську позицію! Вона суголосна з моєю! Слушно Ви зауважили: у жодному разі не можна поступатися ні мовою, ні землею, бо відновити, відродити навряд чи вдасться. Мову нашу так само треба захищати-обороняти, як і землю. Щасти нам у цьому! Ще раз дякую!
Як чудове літо (і "Чудове літо"), так і вірш - чудовий. Лише трішки вдосконалити, пані Галино, зокрема, в останній строфі (рима і зайвий склад у третьому рядку). Дякую за подарований літній настрій!
Дякую за гарне доповнення, пані Asedo! Справді, чудові звичаї були. На жаль, втрачаються... І не лише звичаї, а й наша гармонія з Природою. А це - головніше...
І Вам дякую, пані Надіє! Саме про такий, народний, звичай ідеться. І саме тому пишу з просвітницькою метою, що більшість людей не знає народних витоків цього свята. Втім, як і багатьох інших, котрі спотворилися нав"язаним чужовір"ям. Ще раз дякую Вам за коментар і за увагу! Гарних Вам Зелених Свят!
Щиро дякую Вам, люба пані Freedom! Рада, що Вам сподобалося, тим паче, що вірш написаний дуже давно, коли ще й жодної власної книжки не мала. Просто квітучий жасмин під вікном нагадав пережите... Ще раз дякую на доброму слові! Любови Вам щиро зичу!
Щиро дякую, пане Miknech, на доброму слові! Вельми приємно! А мене зачепила книга, зокрема, друге прочитання, позаяк перше було у ранній юності... Такі твори, як "Черлені щити", треба читати у різні періоди свого життя. Перечитувати і переосмислювати, переоцінювати життєві й національні вартості. У час незалежности України все, написане раніше, сприймаєш по-новому... Ще раз дякую за відгук! Успіхів Вам!
Дуже похвально, що задумали такий проект! Позаяк нам потрібно постійно писати про наші чесноти, одночасно і поширюючи про кращі традиції української нації, і пропагуючи їх на наступні покоління. Треба запрограмувати їх, аби не втрачалося все те краще, що було (і є!) в українців. ЯК МОЖНА ДОЛУЧИТИСЯ до створення такої книги? Куди надсилати матеріали?
Щиро дякую! А я вже й подумала, що про запах нема... Але запах - це друге. Перше, що БАЧИМО, - самІ квіти, самА краса. Я в захваті насамперед від неї: від краси і ніжности квітів. Звісно, можна дописати. Можна і новий вірш створити. Але ЗАРАЗ вони сАме квітнуть під вікном, тож не могла не сфоткати і додала до світлини той вірш, давній. А ось чому нема тут світлини ("фото") - не розумію... Дякую за оцінку!
І Вам дякую! Звісно, критика потрібна, хоча, скажу відверто, не звично... Попередній коментар-відповідь - і для Вас, позаяк ваші (двох) думки - про одне. Тож лише додам: Я написала: "...я так не вважаю", себто не вважаю, що читається не милозвучно, позаяк ТАКИЙ вірш (про СПОКІЙНЕ, ПОВІЛЬНЕ наближення сонця...), вважаю, треба читати теж повільно, спокійно, тоді й не заплутуватимуться слова. Щодо "прИтихло" - не згідна (даруйте). Читається воно з правильним наголосом. Тому ще раз нагадую: темп читання повинен відповідати змісту вірша. ............... Ну що зроблю?.. ТАКИЙ темп, стиль, ритміку обрала душа під час дійства... Дякую Вам за "такий розширений коментар"! Приєднуюсь.
Дякую за позитивний відгук! Щодо Вашого враження про начебто зайві слова, то насправді вони там не зайві (щодо кількости складів), хіба що деякі, можливо, можна замінити більш милозвучними. Але я так не вважаю, даруйте. Це - той вИпадок, коли вірш опублікований одразу після написання, що не варто було робити. Ну що ж, не завжди мають бути позитивні відгуки. Хоча й ЦЕЙ вірш на інших сайтах їх має. Дуже дякую Вам!