А мені подобається! У підтримку Вашої пісні, кидаю і свій нещодавно написаний віршик на подібну тему "Звичайний Поштовий лист"
Я інколи сумую за листами,- За тими, що писались від руки. За тими, що долали шлях містами, Тепер, чому не стало їх, і досі невтямки.
Я інколи сумую за марки ароматом, За тим, як колотало серце від передчуття новин. Я інколи сумую за подругою-адресатом, Від цього відчуваю тисячі провин.
Ніколи не зумію, як раніше, Я вкласти душу у шаблонну смс-ку. Так хочу повернути справжність листування, Передавати текстом від руки новини, почуття, бажання.
Вже стало так, що листування втратило свій сенс, - Тепер сидИмо всі біля екранів. Багато хто складає вірші про віртуальний секс, Але продовжують вкладати душу у такі "листи кохання".
Та краще я б весь тиждень лист чекала, Бо знала б, що то не смс-відмовка, Що то не з телефону зідраний шаблон чи заготовка. Бо почерком своїм хтось душу вклав,
А може, навіть, і кохання. Так, так. Багато хто сумує за листами, Та це пусті слова, і більшість з цих людей, вже ручку в руки і не брав.
Є мода коротко і по-шаблонному життя передавати, А може хтось в контакті за листами теж засумував?