Мрії, мрії... За межами України проживає нині до 15 мільйонів тих, хто має українське коріння... Аби усі ці люди повернулись одночасно, то українська економіка не витримала і все закінчилося колапсом. Уряд не має ніякої програми для таких варіантів. Україна - не Ізраїль... Та й не думаю, що місцевим олігархам і корупціонерам потрібні вольові та вільні духом люди... Так що, поки начасі не репатріація, а нова хвиля еміграції з України. Йдеться про кілька мільйонів тих, хто виїде в найближчі роки...
Та те - до сраки, що москалі кажуть! Увесь світ вже знає, що Росія, то є центр СПРАВЖНЬОГО фашизму! А "Правий Сектор" - ІСТИННІ українські патріоти! Слава їм!
Цей твір писався в ті далекі часи, коли рухівці просто таки виборювали для національного прапора України право на існування. Тепер про те вже не згадують, але нам тоді було дуже важко боротися з комуністичною мафією, котра робила абсолютно усе, щоби над Україною навіки продовжував виснути совєтсько-московський прапор... Всім героям, що склали свої голови за волю України під її НАЦІОНАЛЬНИМ прапором, я присвячую сьогодні цей давній вірш...
Дякую щиро Вам! Мені вкрай приємно, що герої з "Правого Сектору" прочитають мого вірша! Смерть кацапській орді, що знайде в Україні свій остаточний кінець!
Щиро вдячний Вам за відгук, пане Михайле! Я народився і жив до 34-х років в містечку на півночі Чернігівщини і в нас абсолютну більшість населення складали саме хохли. Вони агресивно ставилися до нас, рухівців, вони майже одноголосно голосували за збереження СРСР на референдумі в 1990-му році, саме вони обирали комуністів до рад всіх рівней напротязі всього періоду незалежної України. Тепер дещо змінилося, але покладатися на цих яничарів у справі боротьби за Вільну Україну я би нікому не радив. Хвала Богові, що Путлєр не пішов військом через північний кордон , бо не виключено, що руські танки на Чернігівщині зустрічали квітами... Що ж до кохання у віршах українських авторів, то тут ось що: я довго був на сайті Стіхі.ру і начитався там хохляцьких віршів до повного остервеніння. ;-))) Ото зайдеш до такого чи такої, спробуєш відверто побалакати на українську тематику, а воно не хоче. Або просто боїться. Ну, може й вірно, бо мою сторінку, кінець-кінцем, закрили. За що? Та за вірша "Тисни на гавку!" Він тут першим розміщений. Ото тому я, пане, і визвірився на вірші про кохання. Це для мене така собі ознака тих, кто тримає, вибачте, язика у дупі, аби не розгнівати "братів" з Московії. ;-)))
Щиро вдячний Вам, пані Наталя! Вважаю, що найбільша проблема України полягає в колосальній кількості саме ХОХЛІВ і в доволі малому прошарку УКРАЇНЦІВ. Націю винищено страшенно! Вся надія на молодь, але минуть роки, поки ці щирі хлопці та дівчата стануть в Україні абсолютною більшістю...