Тарас ШЕВЧЕНКОЮродивийВо дні фельдфебеля-царя Капрал Гаврилович Безрукий Та унтер п'яний Долгорукий Украйну правили. Добра Таки чимало натворили, Чимало люду оголили Оці сатрапи-ундіра, А надто стрижений Гаврилич З своїм єфрейтором малим Та жвавим, на лихо лихим, До того люд домуштрували, Що сам фельдфебель дивувались І маршировкою, і всім, І «благосклонні пребивали Всегда к єфрейторам своїм». А ми дивились, та мовчали, Та мовчки чухали чуби. Німії, подлії раби, Підніжки царськії, лакеї Капрала п'яного! Не вам, Не вам, в мережаній лівреї Донощики і фарисеї, За правду пресвятую стать І за свободу. Розпинать, А не любить ви вчились брата! О роде суєтний, проклятий, Коли ти видохнеш? Коли Ми діждемося Вашінгтона З новим і праведним законом? А діждемось-таки колись! Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во время оно; А вас, моїх святих киян, І ваших чепурних киянок Оддав своїм прафосам п'яним У наймички сатрап-капрал. Вам і байдуже. А меж вами Найшовсь-таки якийсь проява, Якийсь дурний оригінал, Що в морду затопив капрала , Та ще й у церкві, і пропало, Як на собаці. <Тоді, дурні, і вам було б На його вийти з рогачами, А ви злякалися...>* Так-то так! Найшовсь-таки один козак Із міліона свинопасів, Що царство все оголосив: Сатрапа в морду затопив. А ви, юродиві, тим часом, Поки нездужає капрал, Ви огласили юродивим Святого лицаря! а бивий Фельдфебель ваш, Сарданапал, Послав на каторгу святого; А до побитого старого Сатрапа «навсегда оставсь Преблагосклонним». Більш нічого Не викроїлось, і драму Глухими, темними задами На смітник винесли, а я... О зоре ясная моя! Ведеш мене з тюрми, з неволі Якраз на смітничок Миколи, І світиш, і гориш над ним Огнем невидимим, святим, Животворящим, а із гною Встають стовпом передо мною Його безбожнії діла... Безбожний царю! творче зла! Правди гонителю жестокий! Чого накоїв на землі! А ти, всевидящеє око! Чи ти дивилося звисока, Як сотнями в кайданах гнали В Сибір невольників святих, Як мордували, розпинали І вішали. А ти не знало? І ти дивилося на них І не осліпло. Око, око! Не дуже бачиш ти глибоко! Ти спиш в кіоті, а царі... Та цур їм, тим царям поганим! Нехай верзуться їм кайдани, А я полину на Сибір, Аж за Байкал; загляну в гори, В вертепи темнії і в нори Без дна глибокії, і вас, Споборники святої волі, Із тьми, із смрада і з неволі Царям і людям на показ На світ вас виведу надалі Рядами довгими в кайданах...[Грудень 1857, Нижній Новгород]______________________________________ * Ці рядки закреслені автором в рукописі.Доволі актуальний вірш, як добряче вчитатись...
Пане Василю, в Америці викидають їжу тонами! Це нестерпно бачити! Причому, найбільше викидають не заможні, котрі рахують буквально кожного цента, а бідні. Чому так? Тому, що в бідноти страшенно низька загальна культура і вони дуже часто навіть хизуються тим, що трохи надкусивши шмат піци, жбурляють її у сміття - мовляв, ми хоч і бідні, але щирі! В деяких супермаркетах продають учорашній хліб зі знижкою, а так - строк пройшов на щось - у смітник! :smile:
Пане Іване, про необхідність бути разом українці чують з часів Богдана Хмельниького. Але не було ще такого дня(ЖОДНОГО!), коли б українство не гризлося між собою та не бігало до Москви з кляузами один на одного. Вихід є і ним пройшли колись Чилі та Турція, де ІСТИННІ ПАТРІОТИ змогли просто взяти владу силою та направити їхні країни у вірному напрямку. Патріотів було дуже небагато, але вони знали: ЩО і ЯК, і вони врятували народи їхніх країн від економічної та духовної катастрофи. Імена генерала Аугусто Піночета та турецьких генералів навіки вписані золотом в історію і Чилі, і Турції. Я переконаний в тім, що той економічний та духовний стан, в котрому перебуває Україна нині, не дозволяє вийти з провалля демократичним, європейським шляхом. Українська нація просто не має часу на десятиліття кволих та недолугих реформ! Українці мають зараз дуже обмежений час перед тим, коли сили реваншу, проплачені Кремлем, перехоплять ініціатиу і кров героїв Революції Гідності буде змита демагогією та відвертою брехнею московської агентури, що абсолютно нікуди з України не ділася, бо, існуючий кланово-олігархічний режим, створює їй максимально комфортні умови!
В програші РУХу винні ті мільйони українців, котрі голосували в той час суто за КПУ та партії олігархів. РУХ тоді набирав сміхотворно-жалюгідну кількість голосів на усіх виборах. В той самий час, скажімо, поляки вивели "Солідарність" з Лєхом Валенсою на самий перед і справи пішли швидко. А тепер абсолютно те саме - типовий олігарх, що хитро змінив риторику, стає президентом у першому ж турі, а Дмитро Ярош отримує 2%! Ото і все! Що хочуть, те і жеруть!
Ну, то можна чекати ще років 100, коли все буде так, як в Скандинавії. Україна знаходиться на порозі реального економічного колапсу. Влада пикатих, що прийшла на крові Небесної Сотні, вже втричі примножила за цей рік свої статки, а мільйони пересічних громадян України скніють у тотальних злиднях! Україна зараз за всіма показниками перетворилася на РЕАЛЬНУ АФРИКАНСЬКУ країну! То що ж - чекати, коли усі Ваші мрії здійсняться якось самі по собі, чи йти шляхом, котрий пропонує Провідник Ярош і його герої-хлопці?
Ви дуже щира та релігійна людина, пані Ганно! Це є добре, але про "братів" - доволі слизьке питання... Які брати, коли там панує ненависть, нечувана навіть з боку гітлерівців у часи Другої світової?! Рублять руки, якщо у хлопців на них татуювання тризуба чи ще якоїсь української символіки, мордують всіляко, обстрілюють мирних жителів, аби спровокувати їхню злобу до ЗСУ та добровольців... Воно так - туди понавозили нацменів з РФ, але все рівно - 80% українці по крові... Але ж чи брати вони іншім українцям? Ні! То є особлива категорія людей - ЯНИЧАРИ! І панькатися з такими не можна - тільки винищувати, як добрий господар винищує колорадських жуків на картоплі!