Дощ накрапа над містом,
птахами б'ється в бруківку,
Пише лимона долька
чайну, паруючу гладь,
Вітер жонглює віти,
тягне з собою в мандрівку,
Будить завмерлі думи
ті, що здається сплять.
Сум застила туманом -
часто людині важко,
Туляться мокрі краплі.
липнуть до всіх вікон,
Міряють кроки спальню,
хочеться просто казки,
Мріється несамотній-
теплий, спокійний сон.
Тиші набридливі звуки,
наче рингтон "айпеда".
Б'ється годинник в скроню,
наче кудись поспіша.
Там, де екватор ріже
на половину планету,
Міряє кроками хату
схожа на мою душа.
Бажаю, щоб та схожа на твою Душа знайшла тебе і перевернула твій світ на краще. Важко, самотність вбиває Мріі, надіі, любов Де ж ти ріднесенький крає? Чом серце не грієш ти знов? Був тоді час безтурботний Зараз принишкла душа Чогось чекає - роботи? Ні, відчути потрібність сповна!
За образами і змістом прекрасно.А от з розміром, на мою думку, Ви вибрали занадто складний, і в результаті і ритм пливе і рима гуляє. Якщо це Вільний вірш,- то рима обов'язкова, а якщо Білий,- то розмір і ритм зберігаються, а рима відсутня.І все ж , за творчий пошук Вам Радий Вас читати.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
