ну я б не сказала що небезпечна, 2 два роки максимальна небезпека заключалась лише в тому, що ДАІ підловлювали. А так, все безпечно: пряма дорога 402 метри.
Відкрию маленьку таємничку, я живу як би на полі, тобто один будинок а навкруги одне поле, як зліва так і справа, тому мені Ваш вірш надзвичайно рідний
Вірш беззаперечно чудовий, але незрозумілий один рядок: Усі їх вип’є до останку. ХТО ВИП*Є
А тут як на мене рима вибивається, і мабуть через поля,окриля
Прокинусь і піду в поля Шукати спокою й натхнення. Там душу спраглу окриля І поїть думи новодення. МОЖЛИВО СЛІД КРАЩЕ ПРОРИМУВАТИ ЦЮ ЧАСТИНКУ ВІРША...
на рахунок булькоче, хм.. підставлю інші слова, але кось не так, тому що дитя маленьке - воно ж ще говорити не вміє а бульокче щось незрозуміле або плаче:)
ну склонити б голову до ніг, це поняття образне, так же само, як може тополя говорити, страждати і т. д. Тут просто хотіла передати цими словами те, що тополя не хоче рости до гори а навпаки, припасти до долу. На рахунок останнього рядка Ваш варіант кращий, тому негайно ж виправлю. Над рештою зауважень помудрую, подумаю, можливо щось і толковіше прийде в голову)
тільки от горобця того шкода відпускати, щоб летів далі, все ж він співучий :tongue: Дякую Вам за змістовний коментар!!!!!
Вірш оригінальний, легкий та милозвучний.мені дуже сподобався. Але щось мене бентежать 2 останніх рядки, взагалі ж я так зрозуміла, що у вірші дівчина ображена а не хлопець, то чому ж тоді : " Ще в серці таїш ти образу, Не можеш її відпустить..." За що ж йому на неї ображатись то?
Наш сайт писати закликає І знову рими, до рання, І кожен ціну собі знає, Відкривши все нові слова. І також друзі коментуйте Не забувайте про колег Свою оцінку обґрунтуйте, Це ж поетичний берег наш.
Вірш сподобався:) Читаючи другий катрен здалось, що писався він не коханій дівчині, не дружині а коханці Чому? ну тому що ці рядки здається так і кажуть, що не можете ви бути з своєю коханою в будь-яку мить, все життя: Треба йти, але не можу я
Бо з тобою ладен я кохатись Не лише годину - все життя.